Такі цікаві персонажі (персонажки :)) можна "списати" тільки із життя. То ті баби так розважаються. А що їм залишається робити у тому селі? Цікава і весела історія.
Ото вже видіння у Федьки, ніякі вчені такого не можуть бачити... Хороша розповідь, така, що зацікавлює, а потім спростовує усі "загадки", та ще й гумором!
А у мене зараз "монотонна метушня і втома днів"... Так жарко і зовсім нічого не хочеться робити... Тільки б у прохолодну кімнату і Інтернет... Та, нажаль, так не можна.... Гарний вірш, Олексію! Вітаю!
Аллочко, можна Вас виправити? Повість пишите Ви, а у мене було простеньке оповіданнячко... Пригадала районну газету, де дуже часто публікувалися місцеві автори, вони писали історії із життя частинами, і в кінці було речення : "Далі буде". Так і у Вас.
Тепер розплутуйте оті трикрапки... А я мріятиму разом із Вами. Читаю тепер і думаю, а, може, ми їх усі знаємо? У мене було невеличке оповіданнячко, а ви вже тут починаєте із Мішою про минуле згадувати, розповідати про героїв, іх думки і почуття. Копаємо глибоко!
Пане Василю, я розумію Вас і Ваші думки. Ніякої Вашої вини в тому, що ще маленьким Вас привезли до Польщі (чи Ви й народилися там? Не знаю Вашої біографії). Легко судити тим, хто не пережив потребу їхати десь, залишатися десь далеко, щоб мати гроші хоча б на те, щоб прокормити свою дитину, легко бути патріотами тим, хто мав кусок хліба для себе і своїх дітей, у кого була можливість працювати і отримувати зарплату, хоч якусь. Вірю у Вашу любов до України більше, ніж любов багатьох заслужених (а заслуги є у всіх, просто не усі про це розказують. А навіщо? Про Це не говорять! Можливо, слово "осудять" у вірші якесь невдале, бо ніхто нікого не повинен осуджувати, як там у Святому Письмі: Не судите, да несудимы будете". Пане Вікторе, от і Ви осудили, а Шляхтичу пишите "не потрібно так робити"...
А я нічого поганого у цьому не бачу. Залежить, звичайно, кому писати. Буває, що на задану тему може вийти достатньо гарно, адже від "поета на замовлення" не вимагають шедеврів і він відразу продає свою есклюзивну роботу для вузького кругу читачів, або лише одній людині і ніхто більше його не читатиме, ця робота (НЕ НАЗИВАЮ ПОЕЗІЄЮ, БО НЕ ЗАВЖДИ ТАК) автору більше не належить, навіть авторства не згадють. Мені не приходилося писати на замовлення, але пишучи сценарії до свят, ще й не таке приходилося мудрувати: на день учителя, на день Матері, на Новий рік, на виховні години... Натхнення саме приходило.
Вікторе, прочитала про добродушливу атмосферу і усміхнулася: це спраді так, але мені Гнат таке повідомлення у приваті написав... Думаю, що якби він зустрів мене у житті, то пристрелив би, що йому рівень довіри понизила. Жаль чоловіка, ненависть мучить його...
Дуже сподобався вірш, немає награного патріотизму, лише чисті і світлі почуття авторки: любов до рідного краю, навіть його історія. Вірш ритмічний і мелодійний. Вітаю із грним твором! Алло, тільки хотіла звернути увагу на збіг таких звуків: " З Софіївським" "В високих"
Алло! Якщо піджимають літа - дайте і простір і волю! Купуйте білет на поїзд, бажано в купе, там зручніше, і вперед в Умань! А наступного року - усі у Дрогобич!