СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 oduvan4ik • 16:22, 10.11.2012 [Лінк на твір] Ваша правда,пане Іване:ця війна надто слабка...Що може вдіяти жменька активістів проти політвлади?Нічого.Тут треба всім гуртуватися і вимагати справедливості.А ми спимо і вдаємо,що нічого не відбувається. 0Спам 2 Davudenko • 16:25, 10.11.2012 [Лінк на твір] п. Наталя щиро дякую повністю з Вами згоден 0Спам 3 malovana • 15:56, 11.11.2012 [Лінк на твір] 0Спам 4 Davudenko • 17:09, 11.11.2012 [Лінк на твір] п. ТЕТЯНА. ЩИРО ДЯКУЮ

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі

СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

Гуляли очі темні, на просторі,
Слова оцінки сварилися в душі.
Думки спустошені од бурі скорі,
У різні далі, розбіглись мов чужі.

Війна слабка політиці лунає,
Боротьба та скарги втихли не почавсь,
Роль зіграв, голос вибору конає,
Присів на ногу, безсилий розпластавсь.

Хотів він може, найсвятіше свято,
В зіницях людства, сонце засвітити,
Щоб раділи, що правду не розп’ято,
З якою можна віру воскресити.

Та хтось його, віддавши злим сновигам,
Мов той павук вчепившись за одвірки,
Нараз я тут, себе нічим не видам,
Сховавши розміри, сліди та мірки.

Без хмар, гроза на небі не грохоче,
Коли душа без мудрого багатства,
Вона сама, грозу створить захоче,
Щоб скрізь її злобою променяться

СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

СХОВАВШИ РОЗМІРИ, СЛІДИ ТА МІРКИ

Гуляли очі темні, на просторі, Слова оцінки сварилися в душі. Думки спустошені од бурі скорі, У різні далі, розбіглись мов чужі.

Війна слабка політиці лунає, Боротьба та скарги втихли не почавсь, Роль зіграв, голос вибору конає, Присів на ногу, безсилий розпластавсь.

Хотів він може, найсвятіше свято, В зіницях людства, сонце засвітити, Щоб раділи, що правду не розп’ято, З якою можна віру воскресити.

Та хтось його, віддавши злим сновигам, Мов той павук вчепившись за одвірки, Нараз я тут, себе нічим не видам, Сховавши розміри, сліди та мірки.

Без хмар, гроза на небі не грохоче, Коли душа без мудрого багатства, Вона сама, грозу створить захоче, Щоб скрізь її злобою променяться

Гуляли очі темні, на просторі,
Слова оцінки сварилися в душі.
Думки спустошені од бурі скорі,
У різні далі, розбіглись мов чужі.

Війна слабка політиці лунає,
Боротьба та скарги втихли не почавсь,
Роль зіграв, голос вибору конає,
Присів на ногу, безсилий розпластавсь.

Хотів він може, найсвятіше свято,
В зіницях людства, сонце засвітити,
Щоб раділи, що правду не розп’ято,
З якою можна віру воскресити.

Та хтось його, віддавши злим сновигам,
Мов той павук вчепившись за одвірки,
Нараз я тут, себе нічим не видам,
Сховавши розміри, сліди та мірки.

Без хмар, гроза на небі не грохоче,
Коли душа без мудрого багатства,
Вона сама, грозу створить захоче,
Щоб скрізь її злобою променяться