Думками В Улючі присів В осінній ранок І все бачу Селом іду Здається чую Як кругом мене Небо плаче Дощем осіннім І імлою В думках іду В думках стаю Щоб відпочити Відпочину На Дівину Я зір свій кину В думках Осіннє Раннє Сонце світить А я іду Щоб помолитись В церковці що Дубнику Шелестить листя Під ногами Гора росте Вершок високо А там в низу Наш Сян пливе Поміж вербами Стільки років У думках Я все це бачу Все це чую То таке рідне Моє Наше Думки Завжди Десь там І там танцюють Бо вітер грає Їм чардаша.
День через день Минають роки Час - велетень Ритмічним кроком У безконечність Поспішає І в мудрість вписує свою Все те що є Й чого не має Хоч воно є За життя краєм Думки Хоч втомлені Літають То поміж сни То поміж яву І там вони З минулого Все те Що жде на нас Читають І розуміють Розуміють Що те що є Ще не зігріє Все таки сіє Нам надію Що наше І не пропаде.
Яка ще туга в серці прозвучить коли в минуле зазирає серце .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Це зізнання у пристрасті, що торкається глибин душі. Але розуміємо, що відповіді на "і впевнено знати, що хочеш взаємно мене обіймати" поки немає...
virchi: Пронизливий вірш про жахи нічної атаки, що розкриває глибину травми людей, їхню лють на російського фашиста-окупанта-ката та значимість Києва як серця нації, яке ворог намагається вбити.
virchi: Відчувається, що питання не повсякденне - обставини змушують думати про від'їзд. Але серце кричить проти. про тих, хто навіть у найважчі часи не може покинути Батьківщину. Така вірність зем
у Вас 
0
