Останнім часом в українському медіапросторі мусується тема протистояння Верховного Головнокомандувача Сил Оборони України Володимира Зеленського і Головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного. Угрупування колишнього президента Петра Порошенка, котре сконцентроване навкруги кишенькової партії Петра Олексійовича - "Європейської Солідарності" та, афілійованих з ним, ЗМІ, розганяє цю тему з неймовірною силою та наполегливістю. Хвилі від усього цього досягли вже і шпальт західних масмедіа, де на різні голоси говорять про негаразди на політичному олімпі України.
Чи є конфлікт між Зеленським (читай, його регентом - Єрмаком) і генералом Залужним, ніхто достеменно не знає, б
... Читати далі
- Карл Волох: Думаю, протокол цієї наради давно знищений. Лагута помер (за не зовсім зʼясованих обставин), але інші учасники її відомі й покази на суді обовʼязково дадуть. Отже, квітень 2021 року, нарада в Херсонській обладміністрації за участю президента України та представників Південного командування.
Генерал-майор Володимир Миронюк: - Пане президент, нам потрібна допомога цивільної влади у відведенні землі під будівництво укріплень і будівельна техніка. Крім того, наявними силами ми не можемо забезпечити прикрит
... Читати далі
Поява Володимира Зеленського на українському політичному олімпі була такою стрімкою і, на перший погляд, несподіваною, що, здається, нічого подібного не було ніде у світі за усю його багатотисячелітню історію.
Дійсно, панове, - усюди, аби дістатися до найвищого політичного рівня, потрібно йти довгим та тяжким шляхом, долаючи численні перешкоди та піднімаючись з однієї східці на іншу. Але не так сталося з паном Зеленським. Людина, котра ніколи не була ніким, окрім, як актором-коміком, буквально за лічені місяці стала лідером великої європейської країни, де про нього ніхто і ніколи не чув, як про такого, котрий хоча б десь та колись засвідчив свій український патріотизм.
Але! Це сталося, панове! Особисто я, вже на самих перших політичних кроках пана Володимира, почав розуміти,
... Читати далі
Пересічний українець, за визначенням відомого усім діяча Олексія Арестовича, - підліток за своєю ментальністю. Наївний, щирий та схильний до самообману. Саме тому в українському середовищі весь час виникають якісь ілюзії стосовно тих, з ким українців зводить їхня, хронічно гірка, доля. Так було за москалів в СРСР, так, на жаль, є і за пострадянської України. Нема нічого більш поганого в житті, як окремої людини, так і людської спільноти, ніж наївні сподівання на "доброго дядю". Такі речі доволі легко можуть привести до незворотних та навіть трагічних наслідків. Саме тому так важливо знати геть усе про тих, з ким ти пов`язав своє сучасне та майбутнє, аби не плекати наївних ілюзій та не впадати згодом у відчай та плачи, коли ті сподівання не справдилися.
