Ю́рій Іва́нович Ковалі́в (13 квітня 1949, Біла Церква) — український поет, критик, літературознавець, педагог. Доктор філологічних наук (1995). Професор (1998). Лауреат Шевченківської премії (1996).

--------------------------------------------------------------

Овсієнко Анатолій Васильович (13 квітня 1940, с. Леніне — 6 жовтня 2005) — український поет, письменник.

Ні́на Па́влівна Бага́та (Мару́щенко) (*12 квітня 1943, Високе — поетеса.

Один з віршів

З НАМИ УКРАЇНА

Як свічка, грудень тихо догорів,
Димок згубився в ароматі хвої.
Нова дорога довжиною в рік
Пружиниться незайманим сувоєм.
Та скоро по розгорнутій, по ній
Покотиться життєва колісниця.
Десь там на віражах і крутизні
Себе і нас попробує на міцність.
Не скрізь асфальт проляже.Пилюга
На нас чатує, терни на обніжку,
Та ми повинні встоять на ногах
Й нізащо з рук не випустити віжки.
Нехай трясе і вітер хай дзвенить
-Ми волю не розвієм по зернині!
Ми будем пам'ятати кожну мить,
Що з нами -Україна.

----=--------------------------------------------

Вавровий Юхим Андрійович (справжнє прізвище — Виливчук; 31 березня (12 квітня) 1890, с. Попівці, нині Кременецького району Тернопільської області — 3 грудня 1970, с. Новий Кокорів, то ... Читати далі

Антоща́к Мико́ла Володи́мирович * 1990, м. Бердянськ Запорізької області — поет. Член Національної спілки письменників України (2013).

---------=------------------------------------------------------

Бора Богдан (справжнє ім’я — Борис Шкандрій; *11 квітня 1920, с. Павелче (тепер Павлівка Тисменицький район — †20 серпня 1997, Лідс, Англія) — український поет, педагог, журналіст, громадський і культурний діяч. Учасник визвольних боїв 1940-х pp. у складі дивізії «Галичина».

Одна з поезій

Заспів

Не дивуйсь, що ця пісня журлива,
Наче шелест вечірніх трепет.
Мене мати напевно родила,
Коли в плавнях шумів очерет.

А, можливо, купавши в любистку,
Мати в смутку співала пісні
І встеляла журбою колиску,
Коли зорі цвіли в далині.

А, можливо, той місяць, що в ночі
Заглядав у колиску з вікна,
Влився тугою в серце і в очі
І тепер кожна пісня сумна. < ... Читати далі

Григо́рій Іва́нович Була́х (* 10 квітня 1938, село Піски Лохвицького району Полтавської області) — поет, перекладач, прозаїк, майстер художнього слова, Народний артист України.

Один з творів

Батькова сорочка

Шепотіла казку нам в дитинстві мати,
Як садив дубочка батько біля хати,
Як вона плекала теплою сльозою,
І як ріс дубочок з кожною весною.

Як, було, жахалась мати серед ночі,
Як вона до ранку не стуляла очі.
Сяде край віконця, вигляда та слуха,
Бо, здається, батько в шибочку постука.

Там, десь за Сибіром, кажуть, сходить сонце...
Листячко із дуба стукає в віконце,
А за сонцем вітер несе хмару сіру,
Один тільки батько не верта з Сибіру.

Ой, дубе, мій дубе, дубе мій, дубочку,
Одягну на тебе батькову сорочку,
Ту, що вишивала моя рідна мати,
Ту, що не прийшлося батькові вдягати.

Хай сяйне до мами у пригаслі очі
... Читати далі

Тама́ра Опана́сівна Коломі́єць (* 9 квітня 1935, місто Корсунь, нині Корсунь-Шевченківський Черкаської області) — українська поетеса, перекладач. Член Національної спілки письменників України (від 1956 року).

Із творчості

СТОЇТЬ НОВИЙ БУДИНОК

Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І підспівують дерева
За парканом у саду.
І вусатий садівник,
Що вставати рано звик,
Щось веселе замугикав,
Поливаючи квітник.
Підмугикує вода,
На листочках осіда,
А проміння у краплинах
Світлу райдугу гойда.
Я по вулиці іду,
Я співаю на ходу,
І усе-усе довкола
Вторить пісні до ладу.
Стоїть новий будинок.
До нього — сто стежинок.
А в ньому — сто доріжок.
Там тупця двісті ніжок.
Там сотня голосочків,
Дзвінкіших від дзвіночків.
Там всілись на полиці
Ведмеді і лисиці.
Там крейсер у куточку
Пливе по килимочк ... Читати далі

Тене́та Бори́с (справжнє ім'я Бори́с Йо́сафович Гурі́й; *8 квітня 1903, с-ще Покровське Катеринославської губернії (нині райцентр Дніпропетровської області) — † 6 лютого 1935, Київ, тюрма НКВД СССР) — поет, прозаїк.

Уривки з поезій

Цю весну сміюся і співаю.
Мчать, летять на борзому коні
Жовті жовтні, безтурботні маї,
Не мудровані і одчайдушні дні...
Не до діла скучив за своїми
Махряком і сіном запашним...
Сонце б’є хвостами золотими
І у небо с
иній лине дим...
-=------------------------------------------
.. Та сьогодні холодно і сумно
І чомусь минулого шкода.
Оглянуся
: хутко і столунно
В мертву прірву падають літа...
Все, усе тепер забути маю.
Ну, то що... минулого не жаль.
У куток найдальший заховаю
Бузинову люльку і печаль

-----------------------------------

Володимир Федорович Черепков (* 8 квітня 1947, Арт ... Читати далі

Володи́мир Дми́трович Буря́к (Селіванов) (*7 квітня 1944, Дніпродзержинськ — 16 січня 2011, Запоріжжя) — український поет, прозаїк, літературознавець. Доктор філологічних наук, професор кафедри журналістики Дніпропетровського національного університету. Директор Інституту журналістики та масової комунікації Запорізького Класичного приватного університету.

Один із віршів

«Тихо в ескізі слов’янської ночі.
Мудрі жінки на повалених вербах
чоловіків вчать архетипам кохання.
Місяць на днищі човна відбілює музейні сорочки і спідниці.
І так хочеться невимовного щастя –
напівмисок цілунку, соняшниковість утомлених персів…
Все умовне.
Якби Ви це знали – защібка б світу закрилась щільніше,
затулила б тумани зневіри
і тіла чоловічі пахли б свіжою вівсяною затіркою античних степів,
завологою мрій про неповторність кохання,
молоком і любистком стереотипів,
сльозою рано втрачених творчості лі ... Читати далі