Іри́на (Іраїда) Володи́мирівна Жиле́нко (*28 квітня 1941, Київ — 3 серпня 2013) — українська поетеса, дитяча письменниця, журналістка та мемуарист. Учасниця антиколоніального руху шістдесятництва, хоча залишилася «явищем не дисидентського, а суто літературного шістдесятництва». Була близькою із Євгеном Сверстюком, Опанасом Заливахою, Василем Симоненком, Іваном Дзюбою, Михайлиною Коцюбинською. Працювала у жанрі «міської української прози» в умовах форсованої русифікації Києва у 1980-тих роках. Авторка автобіографічної книги спогадів «Homo Feriens».

Одна з поезій

АВТОПОРТРЕТ

Ця мить — уже моя. Ніхто й ніколи

не відбере у мене цеї миті.

Над садом білим пурпурове коло

жахтить і ллється крізь багряне віття.



Не буде місця іншого ніде,

не буде часу іншого ніколи.

Люби мене під цим багряним колом!

І смійся, смійся, смійся, поки день!

День д ... Читати далі