Дóлик Любóв Юріївна народилася 2 березня 1965 року в місті Старий Самбір Львівської області (місто ще називають воротами у Карпати). З дитинства дихала повітрям “Лісової пісні”.
Пише поезії, пробує творити малі прозаїчні форми. У 1987 році закінчила Львівський політехнічний інститут. Спеціальність – прикладна математика, електрофізичний факультет. Працювала технологом на заводі “Меридіан” м. Хирів (з серпня по листопад 1987 р. ), потім – на ВО “Полярон” (листопад 1987 – вересень 1993 ). З кінця вересня 1993 року працює у відділі програмного супроводу центру по нарахуванню та виплаті пенсій. Пройшла шлях від спеціаліста 1 категорії до начальника відділу. Любов Долик - автор кулькох поетичних збірок: “Недозволена розкіш” (2000р.), “Біла квітка. Чорне коло” (2004р.), “Перша заповідь трави” (2004р.)
Вірлена надала 11 лютого для опублікування 3 поетичні твори: "СНІГОВА КОРОЛЕВА", "ОСТАННЯ ЄВА", "ДО ПИТАННЯ НЕПЕРЕКЛАДНОСТІ"
Як представник чоловічої статі, пропоную в новинах Вам вірш
ОСТАННЯ ЄВА
Зав`язати у вузлик нікчемне нажите добро: Кілька усмішок, кілька удач і розваги словами. Ще найперший Адам не хотів віддавати ребро. І минають віки. А ніщо не змінилось, Адаме.
Я свій клуночок-вузлик-надію зібрала сама. Вимагати у Бога побільше тепла? Терпіння? …І кидала монету. І випала - Колима. Врешті-решт, чи не байдуже, де починати спасіння?
Що ти хочеш, Адаме? Зі мною – мої гріхи? Вже не шкода тобі для мене одне реберце? …Та гординя – мій гріх – все роздм
... Читати далі
Lili de Leopolis (Орися москва) – молода львівська письменниця, закохана у минуле і мандрівки минулим. Любить музику, театр і звичайно древні цвинтарі. Мріє написати щось геніальне.
Сторінка поезії знаходиться за цим лінком Пропоную для Вашої уваги один із кращих творів Львівської поетеси. До речі, у ньому йдеться мова про її місто та осінь.
Залиши мене у вічній осені. Ти казав, це місто зветься Львів? Ми ніким, як завжди, не запрошені: Вмерли спадкоємці королів.
Лиш привиддя в парку ходять парами: Білолиці, світлі і худі. Душі їх – тумани попід хмарами, Кості – в сотнях потайних ходів.
Я не знаю, що між них робитиму: Може навіть з розуму зійду. Поки ти бредеш шляхами битими Я бруківку на вино веду.
Курсова Аліна Ігорівна народилась 9 червня 1985 року. Закінчила Сумський державний університет за спеціальністю правознавство, продовжує навчання в УАБС на юридичному факультеті. Надає перевагу українській мові, хоча пише також російською. Член „Творчого збіговиська „Паркан”. Друкувалася у збірці „Коли приходить натхнення”, газеті „Резонанс”.
Осіння мряка, голуби пихаті Змокріле пір’я розкидають всюди. Цнотливий колір колотої крейди Формує коло, розмиває плями. Дзвенять у вухах невгамовні марші... Сльозяться очі – певне, від гіркого. А може, ще й від того, що ховає В тугім корсеті пишна наречена.
Кедик Світлана Василівна, мешканка Закарпатської області, Виноградівського району, села Букове. Юність усюди ходить зі Світланою, саме тому вона вірить в казку. Можете в цьому переконатися прочитавши ї твори.
