Поїхав вперше на братську могилу свого діда Дуба Юхима в село Германівка (стара назва Красное 2), на Київщині. Він загинув в 2-й Світовій. Загинув недалеко від дому. Побачив напис прізвища на граніті, перехопило подих, промайнули спогади батька і тітки як і де дід загинув. Він писав листи, а знаходився поруч. Коли німці зруйнували весь Шевченків хутір в Дарниці, дід перед наступом переплив Дніпро, швидкоруч викопав землянку для дружини і чотирьох дітей і повернувся в окоп. Отак! Ні хто не знав де він похований, просто прийшла похоронка "Пропав безвіти". Дійшли чутки, що його пронизала кулеметна черга і він помер на шляху до госпіталю. Та хто знає як там було. Тільки недавно його могилу знайшов по архівах ще один онук, відомий журналіст Сашко Кавуненко, витративши на це більше 30-ти років. От так дивно. Про рідного діда я й написав цей вірш.

Дитинство - найкращі роки життя.

Такий собі напів
автобіографічно-гумористично-реалістичний твір.
Перша частина.

Прошу Вас прочитати і дати реалістичну думку з цього приводу.
Дуже цінний сторонній погляд.

Завантажити повністю перші частину можна за цим лінком

Всі права на публікацію "ДМБ 1984 проти імперії" в будь яких видавництвах, в мережі Інтернет, ЗМІ належать автору твору

Так, так, так, мій любий друже,
Мабуть так воно і є:
Справа – ангел, зліва – біс
У душі твоїй живе.

Ніби два коти в мішку
Верещать та рвуть ряднину,
Не поділять з покон віку,
Хто на тебе більше вплине.

Ангел каже: “Не вбивай,
Бо тяжкий то буде гріх!”
Біс шепоче: “Не звертай,
Як на мене, то це – сміх”....

ТОЖ ДО ВАШОЇ УВАГИ - ГУМОРЕСКИ та УСМІШКИ від СЕРГІЯ

Перейти/повернутись на головну сторінку

Сторінка обговорення творчості поета