В розділі матеріялів: 200 Показано матеріялів: 141-160
Сторінки: « 1 2 ... 6 7 8 9 10 »
І як же цю красу назвати? –
Імен не знаю їх.
Спасибі, – хочеться сказати
Творцю за нас усіх.
Не прийде через майдани
Ні щастя, ні воля,
А нові й нові кайдани!
Без Бога – недоля!
Щоб заграли загуділи
На всю Україну!
Всі ми дружно разом встали
За Матір Єдину.
Не має значення,
Чи скажеш, друже, гарно.
А має значення,
Що сіяне не марно.
Глитаї оті радянські
Все собі згрібали.
Все, що можна було взяти,
Скрізь позабирали.
Станьмо, браття Українці,
Разом всі – стіною.
І на Божій станьмо гілці
Буйною листвою.
Правда в світі є одна –
То є правда Божа.
Світ зчорнив її до дна,
Бо йому не гожа.
Зараз в світі – всі з вусами,
Їм – не до науки:
Не про Боже помишляють,
Гріють собі руки,
Кожен, хто прочитав запрошення, не минай, заходь на вогник, що світить у темряві ночі, зігрій свою душу.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Галина Яхневич
ОПУБЛІКУВАВ:
iakhnevich
Дата: 06.07.2016
Платять люди міліони,
Щоб хоч рік прожити.
Вірять в різні забобони,
Щоб Бога гнівити.
До Катерини промовляє:
«Вас просит Родина простить:
Отец ваш осуждён несправедливо»
Їй світ погас, в очах, в ту ж мить.
І вже, коли ти у полоні,
Сліпий, глухий і пустоцвіт,
Зараза плеще у долоні,
Що тобі вже зав'язала світ.
Душе моя, сліз не тримай,
Не мордуйся так тяжко, голубко,
І все, що приходить, приймай,
Бо давно воно сіяне, любко.
Люби правду і Господа вірно,
І до Нього в покорі прийди.
Тоді перед Ним станеш гідно –
З тобою Він буде завжди.
То ж поки можна вибирати,
Втікай від світу до Христа,
Бо не спасає «все пізнати» –
Спасає Істина свята.
Пишу, пишу, бо тисне сум,
Що світ загине від незнання,
Від моря філософських дум,
Які далекі від пізнання .
Щоби тато не повчав,
А щоб сам учився,
Час новий уже настав –
Світ перемінився.
Господь все те бачить.
Господь все те чує.
Чи нам те пробачить?
Бо Він не фальшує.
Хай завжди у вас все буде,
Що серце бажає.
Хай шанують усі люди,
А зло – обминає!
Як малятко, тулиться до тата,
До Господа, людино, притулись.
Його любов дорожче срібла-злата,
Не залиш це щастя на колись.
А самота – по світі бродить,
Лукавить, блудить, колобродить.
Десь і погріється із п’яна –
І знову серце, наче яма.