Біжи синку в батьків пам’ять.

Там знайдеш історії стрічку.

Попитай тих, яки тямлять

Наше буле, невеличке.

Скажи друже,

Кому служиш?

Скажи, не лякайся.

Батьківщині ?

А якщо ні,

То хоч не втручайся. 

і знов неділя

молитви

почули люди

і  церкви

знов сонце гріє 

"Плач о гибели Ура"

Шалені  очі

Шукали ночі

Не знайшли її...

Вона чекала вірно, як вовчиця,
Лизала рани від отруйних стріл,
Вона не знала, що колись привчиться
Людей стрічати, як недоьрий звір.

Вона не знала, що слова-це попіл,
Що на усмішку Мойри опадають,
Кричало тіло, зварене в окропі,
В окропі днів,що память витирають.

Вона чекала, попаливши вії
Й повязку зовсім вже зняла з очей,
Квиління тиші глушить безнадію,
А дощ надворі стогне і січе.

Сльзи вітру стирали жар,
Ми за руки узявшись лежали,
Поспускали із ланців примар,
Ми ж покірно на них вже чекали.

Ти торкався моїх сновидінь,
Я стирала твій попіл з лиця,
Насолода від злетів й падінь
Наближала чимдуж до кінця.

Шепотів: "Моя мила, іди,
ти зумієш іще раз родитись,
Втрати сильні й болючі сліди
Зможуть з плином дощів швидко змитись"

Я від шелесту губ тих тремтіла
Й поцілунком гасила страждання.
Чи ж без тебе б я дихать зуміла?
Смерть з тобою-найбільше бажання.

...Заколисував ніжно туман,
Ми ковтали краплини останні,
Нас повільно вкривала зима,
Огортаючи млою згасання...

Я буду, я буду писати!

Я буду, я буду творити!

Не буду на трудність зважати,

Не хочу, не можу мовчати-

Лиш дайте мені говорити!

Не треба лиш крила втинати,

А вірити треба, хотіти...

Я хочу, я можу літати.

Я вмію, я вчуся так жити!

Тепер ти –біль...

А був для неї Богом...

Вона б тобі

Віддала все на світі.

Прости її кохання неубоге.

Вона інакше не могла любити...

Такий чужий, недавно майже мій    
Розбитого мойого серця лицар,
Кохання нерозділеного й мрій...
Так боляче, так прикро і так ницо!

Тебе любила ... Й досі ще люблю,
Наперекір і розуму своєму.
Пусти мене-прошу тебе,молю
Та ти не йдеш, чомусь  не йдеш од мене...

======>>>

Велика держава, моя ти країна!
Тебе прославляю на Всесвіт великий.
Тобі я співаю, громадянин України!
Гімн Слави та Радості у щасливі хвилини!

Хай процвітає моя Батьківщина!
Вище до сонця, міцніше у корінь
Зростає благополуччя у кожній родині
Росте немовля у багатій світлині!

======>>>

Заплющую очі, бачу тебе, мій Київ. Твої привітливі вулиці дарують мені спокій, впевненість що я вдома. Ти чаруєш мене своїми архітектурними будівлями. Твої храми наближають мене до Бога, до себе. Культурні прим’єри у театрах дарують чудовий настрій, підвищують духовний рівень мешканців. Інтелектуальне задоволення, ті хто прагнуть, знаходять у величезних бібліотеках, які люб’язно задовольняють потребу шукаючих в знаннях.

======>>>

Навіщо кохати до болю до жалю
Навіщо летіти у мріях до краю.
Небажані вчинки, безглуздні думки
Ми такі різні, чоловіки та жінки.

Крихітний струмок
Бажаної мрії
Тоненький голосок
Моєї стихії

=======>>>