Що  скаже  той, кого нема?

Запитання летить в життя,

Хоч  вже говорить сивина,

А тут  ще запалу вогні,

Хай звучить між нами...

Години лишаю.

Не стежу за ними,

Не плачу. Співаю.

Вони пішли з димом.

Ти заговорив сльозами мами

Тебе почули й зрозуміли

Знають що ти мовчав роками

Своє сказати не мав сили

Життя триває. Час говорить

Величчю Того, Котрий творить.

Глянь, як  осені краса чарує.

Її  нам Геній щедро  дарує.

Вітри правди наш край оминають

Тепло волі не гріє дітей

Брат з за межі профітами грає

Не тим шляхом  веде нас Мойсей ...

Мої слова весь час малі

І важко їм літати

Важко  відбитись від землі

дорогою щастя іде

невидиме тихе

до кого воно зайде

з сувенірів міхом ...

пишуть нам

що десь там

хтось є сам

серед драм

і мовчки співає

Хотів би від серця сказати

Думку, про НАШЕ Я сьогодні.

Чую душі мовчазний спів

Чую як життя грає

Правдою Божих колосків

Які людей спасають

Тілом

Вміло

Кров пливе...

Вікно відкрите, а з дороги

Гості не прошені  влітають

Лиш не з любов’ю і не з Богом.

Влетівши в хату - ображають.

Нині Ждиня, мов княгиня.

Всюди рідне слово

Бо  шукаючі   коріння

Прийшли тут з любов’ю.

Ті вчорашні сльози

Це не лиш загроза

Наших   дідусів

Вони все  правдиві

Бо там   справедливість

Поборює  гнів

прийти і бути на своїм

де рідне пахне потом діда

де птах виспівує свій гімн

не боячись  сусіда

Лихо не спить а всі щасливі

Погасли зірки за межами

Свій хліб росте на своїй ниві

Знов чути рідне слово мами

Малих на банкет не ведуть

Щоб рівня не знизити

Тому про банкет і забудь

Не тобі там вгоститись