Мовчазні години

Години лишаю.

Не стежу за ними,

Не плачу. Співаю.

Вони пішли з димом.

Прошу.  Не  вертають.

Закличу.  Не  чують.

По земському раю

весь час, лиш мандрують.

І так безупинно

одна за одною.

А думки невинно 

десь над головою

сповіщають вчора

засіяне дідом,

що то снив о горах,

о рідних Бескидах...

Години лишаю

на старих дорогах,

де вітри співають

молитви для Бога.

А  людям, що долю

писали сльозами -

тихенько помолюсь 

своїми словами.

Чому? Вже й питати

не хочеться нині.

Затихли  Карпати.

Мовчить  Лемківщина.

Годин не запишеш,

то й пам’ять відкине.

А ворог осмішить

мовчазні  години.

                   23.09.2008р.