Мовчазні години
Години лишаю.
Не стежу за ними,
Не плачу. Співаю.
Вони пішли з димом.
Прошу. Не вертають.
Закличу. Не чують.
По земському раю
весь час, лиш мандрують.
І так безупинно
одна за одною.
А думки невинно
десь над головою
сповіщають вчора
засіяне дідом,
що то снив о горах,
о рідних Бескидах...
Години лишаю
на старих дорогах,
де вітри співають
молитви для Бога.
А людям, що долю
писали сльозами -
тихенько помолюсь
своїми словами.
Чому? Вже й питати
не хочеться нині.
Затихли Карпати.
Мовчить Лемківщина.
Годин не запишеш,
то й пам’ять відкине.
А ворог осмішить
мовчазні години.
23.09.2008р.
Додав: Szlachtycz (24.09.2008)
| Автор: © Василь Шляхтич
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин ( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ virchi : Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними
virchi : Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!) . Ви створили
virchi : Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині
НАЙПОШИРЕНІШІ КЛЮЧОВІ СЛОВА
у Вас 
0
