Я так тебе люблю

І ненавиджу водночас

Я душу дияволу продав

Щоб ти була зі мною

Я все віддав, я все продав

Я залишив лиш час

Який пробути суджено з тобою

Не розлучить нас вона
Слово смерть це маячня
І кохання твого смак
Завжди буде на губах

І нехай навколо тьма
Пам’ятай ти не одна
До грудей тебе прижму
І вже більш не відпущу

Пам’ятай є ти і я
А навколо пустота
Та її ти не лякайся
І мене міцніш тримайся

Не відпущу я тебе
Смерть тебе не забере
А якщо прийде вона
Смертю цею буду я

Я справжнього кохання ще не знав
І я гадаю це моє прокляття
Любов дарив, я все їм віддавав
Але вони не знали щастя

Боготворив і на руках носив
І дарував букетів квіти
Але і так покинули мене
Чому не можу зрозуміти

А може це не я в усьому винуватий
Можливо ще не час мені когось кохати
І лиш чекати залишається мені
Коли настануть і для мене ці прекрасні дні.

Прекрасна мить "мовчання тиші"
І проміні сонця на світанку
Роси криштальних перл сіяння
Від вітру ніжне листя колихання

Останній подих кисню
В пробиті наскрізь груди
Багряна кров засліплює
Ще трішки і мене не буде

Лиш попрощатись я не встиг
І лист прощальний вже не написати
А так хотілося мені
Ще раз кохану обійняти

Останній раз побачить Батьківщина
В "оправі" з цинку, вірного їй сина
І ріки сліз ще не одна
Мати буде проливати
Над похованням невідомого солдата

Вірш про безумовно талановиту людину, але людину, що не зупиниться ні перед чим для зростання власної кар’єри та досягнення особистого успіху (показано на тлі поведінки та відчуттів невинно обвинуваченого).  Тактика звинувачення, промова, вплив на слухачів прокурора мають надзвичайну силу. Він знає про це. Питання тільки в тому, чи справді він вірить, що звинувачує злочинця...?>