Перейти/повернутися до головної сторінки Вірлени За цим лінком - моя нова поезія на І-модулі Для обговорення творів на форумі натисніть на лінк Він не любив тебе, маленька німфо – плач. Молися – раптом вчують угорі? А біди – навперейми і навскач. Жорстокий хлопчик – блазень? Принц? Приймач? – Казав - зігріє. Бачиш: не зігрів. Куди тепер? До Риму чи Коринфу? Від себе? (нього?)… Вчора, в цій порі Він твого батька…! А кричав: щурі! А брат поїхав. Плач, маленька німфо. У монастир – за все, за все, за все! Маленька німфа розплітає коси, Плете вінок із болю і колосся, Беззахисна. Простоволоса. Боса. І до води – топити біль – несе. Наївносте! Чи ж пекло утопити? Дурне дівча. Ти винна – він судив. Він не любив. Він не умів любити. Він, кажуть, навіть матір не любив. …Вода, вода…! – як за спиною крила. Офеліє, ти також не любила.
Другие материалы по теме
|