ПОРАДЬТЕ ТАЙ ГОДІ

ПОРАДЬТЕ ТАЙ ГОДІ

Надія, надія чом рано зів’яла,?

По спомин ходила в минуле своє,

Ховала печалі і добре згадала,

В якому шукала спасіння твоє.

Твій дух оживила, тягнула до Бога,

Він раптом спіткнувся у розпач упав,

Звитяга зламалась з’явилась знемога

А віру й надію ти кликать не став.

О ладо, порадо порадьте тай годі!

Я зараз із вами зігнутий стою,

Вертайте надію, душа у негоді,

На спокій вертайте і віру мою.

Ти пив їхні сльози терпкі та солоні,

Стремління не бачив і сполох не чув,

Гуляв на просторі, плескав у долоні,

Про віру й надію ти знову забув.

Тепер спам’ятався, бо серцем вколовся,

Об дике свавілля, сумління розбив,

На щастя в надії ще спалах знайшовся,

А віру сонливу крик серця збудив.