ДУМКА СЕЛЮКА

ДУМКА СЕЛЮКА

Кругом обсіли злидні на селі,
Навіщо ти, селюк у бійку встряв?
Тепер немає сала на столі,
За ним селюк, до інших почваляв.

 
По капусту, по ріпу, кАртоплі.
За плату їх поставити на стіл,
Вони загнили на своїй землі,
Бо пан забрав собі, землі наділ.

Нещадна стала думка селюка,
В селі господар він собі, чи раб
Вона жалами у серце проника,
Його в ярмо взяли, чи в бісів скарб.

Сій пшеницю, жито сій, та хоч мак,
Селюк знає, пан учинить присуд свій.
Двори роздерті лопухи й будяк,
Тепер селюк, ти мовчки з ними прій.

Без духу, жахи болячі терпи,
Така вже кара, думай хоч умри.
Працюй селюк до ночі, хочеш спи.
Хто розпач зніме, це Господь згори.