Сама по собі, осінь диво золоте. Дивує світ, навмисно так старається. На жаль, суттєва мова піде не проте. А про те, чому осінь задихається.? ***************
ОСІНЬ ДИМНА
Осінь димна, брудним яром неохайним, Уся в мовчанні, від вечірнього села, Обпікала листя, трави і бур’яни, Димами в’ючись біля кожного кубла.
Замучивши житло, крізь морок і тління У шатах димучих, помчалась в простори, Закривши блискуче, покрови й проміння, Залізла у темінь до звалищ потворних.
Осіння розгойдана хвиля видовищ, Жахаючись димом, лягає в легені Томилась в закутках, вривалась до сховищ Осадки ховала, занадто знаменні.
Сірники, черкало і морок навколо, Димна небезпека, гаряче безладдя, Палання бездумне, в осінньому полі, Засіли у серці в приватній громаді.
А осінь димна яром неохайним... Цікава ідея. Думки.Але треба попрацювати над синтаксичними конструкціями, інверсія(непрямий порядок слів) не завжди виправданий, і ритм
Ох,і надиміла осінь!..Гарно,образно! Так,як вказала пані malovana,є деякі дрібні помилки і неправильно виставлені розділові знаки.Але це все можна виправити. :flowers-2:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Так,як вказала пані malovana,є деякі дрібні помилки і неправильно виставлені розділові знаки.Але це все можна виправити. 
:flowers-2: