Любить молінь собі я не перечу, Хотів би в неї запитати сам. Нехай візьме мою признань старечу, Молитись буду, щоб забути страм. Який озвався за мою провину, Як я спіткнувся, раптом молодим, Захотів, скоса глянуть на дівчину, Коли вона спиралася на тин. Подивилась, посміхнулась і пішла, У двір, до саду дівчина одна. Де троянда мого серця зацвіла, Попробуй угадай - яка вона. Чому не зміг знайти в собі спокусу? Щоб хід змінити з нею потайцем, Піти слідом, де я вже не спіткнуся, Щоб подивитись на її лице. Тепер молінь провину не замолить, І страм ту квітку в душу не верне, Бо інша квітка квітнуть не позволить, Тому що щастя долі не верне.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
Я лише щиро радію за вас!
