Давно-давно в одному лісі, Отут, на нашому ж Поліссі, Була для птиць і звірів школа – Вивчали світ вони довкола. Якось згадали на уроці Про сніг, що випав в Новім році. А тут Ведмідь як заревів: «Не говоріть мені цих слів: Про сніг і рік якийсь новий, Для див таких я застарий» Та обізвалось й Ведмежа: «Навіщо, тату, ця межа? Я хочу бачити той сніг, Якби ж прокинутись я зміг…» «Не говори мені дурного. Не треба бачити нам того, За все подба природа-мати, Ну годі, сину, йдімо спати.» І засмутилось Ведмежатко – Суворий надто його татко. «І як того він не збагне, Що вабить все нове мене? Коли всі знають вже той сніг, То й нам побачити не гріх», - Воно собі так міркувало, Та швидко вже й дрімати стало. І сниться йому гай і ліс, Що батько меду знов приніс, Наснились також й інші звірі, З якими жив він у довірі. І спалося так любо й тихо, Та сніг згадався, як на лихо. «Казали, схожий він на вату, Мабуть, пора мені вставати», - Подумало, сп’ялось на ноги І нишком вилізло з барлоги, Сказало тихо: «Ах, краса, Ялинки білі – чудеса! І як змінився рідний ліс… Але чому так мерзне ніс? І лапи вже мені морозить, Мабуть, цього сьогодні досить.» І Ведмежатко пригадало Як солодко воно дрімало, Хотіло повернутись до барлоги, Але біда – забуло враз дорогу. І вже долає його холод, А тут утрутився ще й голод. Тепер збагнуло Ведмежатко Чого боявся його татко. Воно заснути було б раде, Та не послухалось поради. Отож, сидить тепер, зітхає, Але робити що – не знає… І покотились гіркі сльози – Крижинки стали на морозі. А тут прийшла ще й завірюха, Замерзли йому хвіст і вуха І Ведмежатко задрижало, Та й місця в лісі стало мало, Метнулося вперед, назад. «Й чому не слухав я порад? За те, що я такий упертий, Доводиться тепер померти», - Малий Ведмідь так міркував Й по лісі довго ще блукав. Усе ж діждався він весни. Й коли з’явилися сини Уже в Ведмедя молодого, То він навчав нащадка свого: «Ти пам’ятай, моя дитино, Що завжди слухати повинна Порад, які тобі дають, Інакше важка буде путь. І щоб не трапилось пригоди – Не намагайсь змінить природи».
інколи пишу, проте, щоб писати для дітей, потрібно їх розуміти, думати як вони... буває важким таке перевтілення, заважають буденні клопоти, яких у дітей поки нема , на щастя
Рiвнo рiк,пo пeршиx кoмeнтараx-надсилаю мiй-Я В ЗAXOПЛЕННI.Дужe гарна казка,такиx трeба писати бiльшe.Пoпeрдeднiй критик була права,вам трeба писати щe,-нe у всix вуxoдить, так майстeрнo, а самe гoлoвнe-дoступнo!Дiти будуть у заxoплeннi!!!I взагалi,куди цe ви прoпали?
Поема в новорічну ніч , звучить у снігових заметах .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
