Люблю ромашки лиш за те, Що це твої улюблені квітки. Таке ж у тебе серце золоте, І руки – як в ромашки пелюстки. Люблю я сонце, під яким Мене за руку ти водила, Люблю я все, що є твоїм, Люблю, як ти мене навила. Спасибі, мамо, за науку, Пробач мені за помилки. Тепер цілую твою руку, Ту, що як в ромашки пелюстки.
Любов, що може бути краще тим більш до Матері. Ми всі припускаємось помилок, але любов не зникаю. В цьому вірші вдалося розкрити вічні почуття доньки до своєї матері.
Хто мами не шанує той своє життя не пильнує . Хто маму забуває той щастя і радості не має .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
