В категорії матеріалів: 103 Показано матеріалів: 61-80
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 »
Сортувати за:
Даті ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Вже не повернешся ніколи,
Хіба привидишся у сні
Мені широким чистим полем,
Чи кораблем у далині.
-Зупинися! Не треба!-
Вітрюгану кричу,
І крізь бурю до тебе,
Як пташина, лечу...
Дай народу на віки
Доброти й терпіння.
І даруй любов Свою
І благословення.
Нехай у шибку вітер злий
Шалено стукає чи злива –
Зі мною ти, єдиний мій,
І тим безмежно я щаслива.
Закохався я в дівчину,
Взяти не судилось...
Розраяли злії люди,
З іншим заручилась.
Хочу стати птахом я –
Серце рветься в небо,
Та важкий зі страхом бій
Виграти ще треба!
А хтось уперто йде до правди,
Хтось потопає весь во лжі,
А хтось несе в долонях зраду,
Немов нагострені ножі.
Вслухаюся в голос пташиний,
Що чується десь за вікном.
Безмежно радію щоднини
Життям, що Всевишнім дано.
Це таке прекрасне свято
Його люблять над усе,
Бо, даруночків багато
Дід у торбі принесе.
Творю, дишу і вірю
У диво, цим живу.
Ми ж люди, а не звірі,
Тож, еру вже нову,
Будуймо.
Добра і розуміння,
Прийдешнім поколінням.
Байдужа стала й кам'яна
- Як скеля.
Любов ти вичерпав до дна,
- Пустеля…
Важливо, щоб люди збагнули
І не сперечалися всує:
Нічого не варта та „ правда”,
Що злагоду й спокій руйнує.
Без тебе я себе не уявляю,
Мій дорогий, надійний оберіг!
Тому в молитвах Господа благаю,
Щоб Він тебе, мій батечку, беріг...
Хай довкруж живуть щасливо люди,
У полях колосяться жита.
Лиш добро, хай множиться усюди,
Лиш тепло, нам душі огорта.
Поет – натура романтична,
Співуча, ніжна і лірична,
Безмежно любить це життя,
В щасливе вірить майбуття.
Велику силу серця має,
Добром він душі зігріває.
Шануйте, людоньки, поетів.
Їх не багато на планеті.
Я сподіваюсь, люди добрі,
Що зникнуть війни десь в імлі.
Лише Господь і ясні зорі
Нам путь осяють на Землі.
Прийшла я жінкою у світ
Довкруг добро творити,
Людський продовжувати рід,
Красою полонити.
Настрій – штука чудернацька,
Як погода, він мінливий.
То заплачу я зненацька,
То всміхаюся щасливо...
Теплу витягне з печі хлібину,
На покутті, на стіл покладе,
І ти смутку забудеш причину,
Й наче квітка, душа розцвіте.
Роджається з любові
Все суще на землі:
Вона – всьому основа,
Тамує всі жалі.
"ТОП++ "
- до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...