Стояв ясен над водою

Стояв ясен над водою,
Чомусь похилився.
Був козак колись веселий,
Тепер зажурився.
 
- Ой, скажи, скажи, козаче,
За ким же ти тужиш?
В літа свої молодії
Білим світом нудиш?
 
Розкажу тобі, дівчино,
Як кращій подрузі,
Може, якось ти розрадиш
В моїй важкій тузі.
 
Закохався я в дівчину,
Взяти не судилось...
Розраяли злії люди,
З іншим заручилась.
 
А тепер я, мов та мара,
По світах блукаю,
Співчуття своєму горю
Марно все шукаю.
 
А щоб мою кляту тугу
Земля свята взяла.
За що мене гірка доля
Тяжко покарала?
 
Вже не буду так кохатись,
Як колись кохався,
Дзвінко так не засміюся,
Як колись сміявся.
 
Не сумуй, козаче любий,
Це не допоможе,
Бо ще кращу дівчиноньку
Ти зустрінеш може.