... Анна відчувала наперед щось недобре. Вже з початку тижня було якесь мульке і нав’язливе відчуття чогось не надто приємного. Відганяла те передчуття від себе, але не могла ніяк відігнати. Тепер же бачила, що дарма не прислухалась до своєї інтуїції (а вона, до слова, у Анни завжди була добре розвиненою). Але що б то могло змінити?
В твоїх очах ще стільки запитань,
а я незавжди знаю, що них потрібно відповісти.
Твоїм думкам іще бракує стільки знань,
а я незавжди знаю, що потрібно розповісти.
Неправда всюди поміж нас
Ріжуться всі і та ж Росія
Але ж між нами теж якраз
Воно є всюди як мессія
Брехня за гроші,воно так
Мабудь буде це все довічно
Відколи стукнув оцей час
Й не виставимо все публічно.
Скільки вам треба для життя
Повірте, оце зовсім трішки
Щоб була доля на віка
Де наша рідна Україна
Що коїться,немає слів
Бють наших хлопців мов-«поліна»
Ці кати,та й без жодних слів
А той бандит, який сидить при владі
Так мило усміхається усім
Та ні, все добре,як у храмі
А на обличчі жодних змін
Нічого він не чує , мов скотина
Зганьблені люди,все кругом
Не хоче він признати,що людина
Не можу зрозуміти ,що твориться чи техніки у нас немає чи солдат,адже багато всіх кого я знаю готові йти вперед, а не назад, й багато чую я відмови такі що дивно досих пір ,ми просимо впустіть нас,дайте зброю,адже ми йдемо захищати наш народ ,невже ми низько так упали що броніки проблема для нас стала ,чому не чуєте ви нас ,бомбити треба в один раз,узяти їх за горло і тримати щоб більше не кортіло на нас гнати і щоб дорогу цю забули назавжди але тепер нам треба дій суворих,терпіти ми не будемо ніколи,
