|
|
В розділі матеріялів: 723
Показано матеріялів: 281-300 |
Сторінки: « 1 2 ... 13 14 15 16 17 ... 36 37 » |
Синій смуток очей твоїх,
Наче моря безмовні далі,
Захлинаються кораблі
У безпам*ятній пасторалі.
|
|
 |
А мені сьогодні невесняно...
Сонце лізе, мов рудий павук,
По стіні, що хилиться безрадно
Над проваллям несусвітніх мук...
|
|
|
І так хотілось розгубити
У цій мандрівці дощовій
Все відболіле й пережите!..
Але найдужче... Образ твій...
|
 |
Ти просто вертайся живим
До рідного отчого дому!
Нехай вбереже херувим
Твій пост од пекельного грому...
|
|
|
Тулитись теплими думками
До захололих щік твоїх...
Вслухатись в те, як під ногами
Рипить, мов цукор, білий сніг...
|
 |
...Чомусь малій Асі завжди було шкода мешканців тієї «старенької стаєньки». Ввижалася вона дитині якоюсь дуже дрібною серед глибоких снігів – адже зима, адже поле, а стаєнька невеличка, загублена у безмежжі січневих хуртовин. Думала собі, що важко велося мешканцям того невеличкого обійстя: «А, якщо у них нема коней та саней? А, якщо вони бідні, і не мають статку, аби купити собі теплий одяг чи добротне взуття? А їсти – то ж треба щось їсти! Бо, гляди, поля – розлогі і геть заметені снігами»...
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся ГЕНИК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
LesyaGenyk
|
Дата: 06.02.2015
|
|
Леся Василівна Шмигельська народилася 3 листопада 1972 в селі Камінь Рожнятівського р-ну Івано-Франківської області. Автор чотирьох поетичних збірок. Вірші авторки друкувалися в літературних та періодичних виданнях в Україні та за рубежем, колективних збірках творів.
|
 |
Ти думаєш, мені не страшно тут?
Ти думаєш: відважний, не боюся!
А я, бува, згадаю про матусю,
Коли скажені "Гради" заревуть...
|
|
 |
... Великі солоні краплі падали у немедову Парасчину кутю – не додала меду, бо хотіла, аби гірко їй було і на смак, аби несолодко. Досипала би ще перцю до тої куті, аби в горлі пекло адським вогнем, так, як пече на серці – може би перепекло, може би тілесна мука заглушила душевну і хоч на мить стало легше...
|
|
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Леся ГЕНИК
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
LesyaGenyk
|
Дата: 24.01.2015
|
|
|
Ніч обростає снігом, мов деревій,
Знову на небі борошно труть крізь сито...
Снишся мені у пору рясних завій ─
В час, коли вітром шибку душі розбито...
|
 |
Які ж великі зорі! Яке безмежне горе...
Півміста на колінах розпачливо стоїть!
Запались вишні гори. Зчорніло Чорне море.
Усохли буйні крони верховіть...
|
|
 |
...Я вдам, що не знаю болю, благатиму лиш у Бога,
Аби допоміг не впасти і витримати усе.
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
