|
|
В розділі матеріялів: 1155
Показано матеріялів: 1061-1080 |
Сторінки: « 1 2 ... 52 53 54 55 56 57 58 » |
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Кучерук Віктор
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Did
|
Дата: 29.08.2009
|
|
***
Жадана госте, не всміхнетесь навіть.
Чому надміру
Ви прекрасні й строгі?..
В моїй чернечій келії убогій
Щоночі сходять очі зеленаві...
Тісні віконця вгору поплелися,
Дубова лава, кухоль на ослоні.
Навіщо з казки вимріяв колись я
Ці виноградні пальчики солоні...
Навіщо вітер грюкає острожно,
І збиті зорі падають в ожини?
Сумну цю казку я змінить не можу...
В ній Ви давно,
давно Чужа Дружина...
|
Казки Честера
1.
Я читаю, поскрипує хата.
Одиноко у нічку зорить.
Дрібен-дощ вимиває затято
Візерунки лісної кори...
|
Як тихо печаль поселяється в серці...
Вітри колошматять
ромашки надій,
Акорд наполоханим
джмеликом б"ється
Об скельця непроханих
холодів.
Несеться табун
жовтим визрілим полем,
і молиться спрагла любові
земля.
Скорботно і моторошно
тополям.
Їм срібло од місяця
скроні встеля.
|
В лісі
Забралась я в нетрі дуплясті -
Шукала сунички пізні,
Розсипав там сокір сріблястий
Над кимось останню ніжність.
Хвощ брів по стежині старечо,
Тримаючись грунту цупко,
І юно так, недоречно
Цвіла незабудка.
|
Солодке моє кохання,
Настояне у роках,
Постукало в серце
зрання,
Горнятко ожини – в руках,
Достиглої в душнім серпні,
Палючої, як вогонь,
І я той дарунок
щедрий
Взяла із його долонь.
І все. Ні доріг, ні стежини.
Облиште, думок рої.
Гарячі до сліз
ожини
І теплі вуста твої.
|
|
Смак щастя калиновий,
гірко-солодкий.
Ягідко моя...
|
|
Мені холодно тут одній...
|
|
Я знала її, ту весну,
Її рудоволосу…
Завжди усміхнену й веселу
Й водночас сонячну й зелену.
Та, що в серця вселя тепло,
Та, що жене з душі все зло.
|
|
Хоч і запізніло, але вірш про травневий дощ.
|
|
Твори Ольги Марчук
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Марчук Ольга Леонідівна
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
password1
|
Дата: 26.05.2009
|
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
