Листя жовте вслало моє серце

* * *

Листя жовте вслало моє серце

І так часто йдуть в ньому дощі.

Не злякаєш його жодним герцем –

Закалив постійний біль в душі.

Безрозсудно сказане раз слово

Гірш ножа застромиться у товщ,

Куля менш нанесла б йому болю,

Ніж той апатичний слізний дощ.

Хоч весна надворі, в серці – осінь,

Вітер знов минуле навіва,

А душа благально його просить

Спогади лишити й спочивать.

Пам’яті мовчать хай павутини –

Більше хай не трудиться павук.

Знов не хочу йти по тих стежинах –

Знавіснів мені печалі звук.