Краса чудова- Осінь золота,
Яка нагадує величну Діву,
Так нереально тихо ти прийшла,
І вкрала літо сонячне й щасливе!
Вдягла у золото і квіти, і траву,
А небо, хоч і трохи,посіріло,
Ти прохолодою та краплями дощу,
Про себе заявила так уміло!
Володарка, Цариця на землі,
В полон життя завзято захопила,
Квітучі трави, сонце та луги,
Куди поділось все, не зрозуміло!
Та не радій,бо онде вже зима,
Десь вдалені стоїть, здіймає крила,
І згодом, коли прийде та пора,
Покриє сніг твою красу вродливу!
Як зберегти хоч часточку тепла,
Подовжити чудове, ніжне літо?
То треба, коли й осінь завмира,
На підвіконні виростити квіти!
