Солодке моє кохання, Настояне у роках, Постукало в серце
зрання, Горнятко ожини – в руках,
Достиглої в душнім серпні, Палючої, як вогонь, І я той дарунок
щедрий Взяла із його долонь.
І все. Ні доріг, ні стежини. Облиште, думок рої. Гарячі до сліз
ожини І теплі вуста твої.
|