Прочитавши вірш згадався мені вислів:" Проживи життя і бодай одну людину в світі зроби щасливою- тоді кожен буде мати свій кавалочок щастя". Дуже гарний вірш, то ж хай і в житті буде як в поезії!
Олександре, ідея кожного Вашого вірша є дуже високою, бо це оспівування любові до любою дружини. Мене такі речі зачіпають, адже я є дуже солідарна( не тільки тому, що належу до цієї статі) із жіноцтвом:відчуваю кожну жінку- і всі радощі, і всі іхні переживання. Звичайно, Ви праві, щодо того варіанту, що я запропонувала, але ж я не настоювала на його правильності- це тільки переспів. Та все одно:ПРОШУ ВИБАЧЕННЯ- мабуть це було некоректно із моєї сторони.
Дуже казково- справді сподобалося! "То ж викликають дощ люди із неба.." То ж заликають дощу люди з неба..".Подивіться п. Галино на цей варіант- він дещо простіший і легший за звучанням.Але і так незле.
Олександре, а якщо маленький переспів до Вашого твору.:
Ти загадка, казка без закінчення, Мов серпневий перший зоревій. Ми під небесами ще й не вінчані, Тайн багато у душі твоїй.
Я гублюсь в тонких тенетах ребусів, Йду наосліп майже кожну мить. Знаю, незбагненна не даремно ти- Щоб мої бажання подражнить.
Змріяний стою при перших променях- без фантазій плин життя нудкий. Тa уснах моїх, у моіх помислах- Розгадаю образ світлий твій.
мені здається основний зміст не втрачено, а трішки підкореговано.Просто вірш настільки емоіційний і гарний Ваш, що шкода його залишати недогляненим Засмакувала Ваше слово "Зоревій"- яке ж воно миле та доладне.Отак звучить мені воно, що навіть з одного того слова, такого поетичного, можна створити новий вірш.Радію за Вашу дружину- це мистецтво бути такою незбагненною і загадковою.
Для мене це вірш -загадка пронизаний сильним почуттям, овіяний образами Вікінгів, Вальгальми,ріки Ульгемли- чимось легендарним і водночас ліричним- цікаве плетиво таке, Валерію.Настільки ніжно, наскільки це вміє подати автор -чоловік.Гарно!
Не буду мовчати, Олександре, бо, Як кажете Ви у цьому вірші,- не пробачите За ритмікою чую його у бардівському виконанні з наростаючим відчеканеним інтонаційним підігріванням. Отакий опис реалії з колейдоскопом емоцій- і, скажу Вам,- є над чим замислитися. Дещо гнівно, дещо саркастично, але правдиво. Хочу для себе уточнити:"Написав би пісню, щоб всім стало тісно"- чому має стати тісно від пісні? Це, звичайно ворушить уяву читача, і можна собі думати щось, але усе ж, як Ви це подаєте?Є ще деякі образи, які я не розумію.( В в)ироках кочують- складно вимовляти. Подобається:"Прозою накрити з Луцька аж до Криму?", а також оце:"Хто мовчати буде, - тому не пробачу…"класно. Срава в тому, що тут і є одразу відповідь на питання:"Як донести правду?"- звичайно- не - мов - ча - ти!А справжні вироки виносять не на Землі:), а нє?
Вікторе, цей твір і справді сприймається людьми по- різному- а воно і не дивно, адже ми,люди усі різні, із неоднаковими смаками, поглядами.Щодо мого сина, то мушу зазначити, що він до розуміння цього твору ще не доріс. Щодо обсягу: відкриваючи дверцята літератури на поетичні стезі можемо побачити різнобарв"я жанровості- і там далеко не всі вірші- короткі.Там і балади, і оди, поеми, та, зрештою: хіба Щевченків заповіт у три катрени? Ні, і не програє від того. Щодо зауваг до форми твору- то я дещо вже поправила і працюю над цим ще. Дієслівних рим на цей немалий твір- зовсім небагато- переважно вони ріжуть вухо, коли їх надмір. І ще, Вікторе, скажіть будь-ласка, що Вам далося найважче у цьому творі?
Пані Катрусю, спочатку скажу, що сподобалося: сучасний підхід, молодече бачення тематики переходу нашої цивілізації(А воно вже відбувається, вже "поїзд пішов") Подобається образ"Купатися в слові, що Господь для усіх приберіг"- слово як енергетичний код до всього живого- це гарно. Щодо форми і наголосів- трохи варто підпрацювати. А саме: "перехІдний" не впевнена чи наголос на І є вдалим- хоча часом автори змінюють наголоси, коли це виправдано за змістом. "Все змішалось, немає ціни..." раджу тут поставити багатокрапковість, аби це був обірваний образ, бо, інакше не зрозуміло: чому саме немає ціни(немає- разом).Хочу запитатися: що маєте на увазі "Вічність змінює наше коріння"? Чому саме вічність?, Далі: "Нас чекають дороги тернові. До нас, Квантовий вже, на поріг." тут дО нас- наголос невдалий, можна так: "І час квантовий йде на поріг" ( на Ваш розгляд) За підняття теми, за її висвітлення- 5. Форму тре допрацювати, але мозгливо ще хтось дасть свої коментарі. Натхнення Вам, Катрусю
п. Катрусю, красно дякую Вам! Хоч моя життєва філософія вчить мене не дбати про зірочки, та все одно приємно , що засвітили ту п"ятірочку. Віддаю їх в руки мому Творцю, бо тільки Він сповна на це заслуговує.Рада, що вірш торкнувся і Вашої душі.
п.Олександре, Ваша, наздвичйно висока оцінка в коментарі, підіймає мене на дусі , як автора,- та і зобов"язує водночас до високоякісності твору.Отож обіцяю всім, хто виклав коментарі до цього вірша, віднайти всі слабинки щодо форми, та удосконалити її.
Дякую, Іване, що читаєте. Назва твору відповідає дійсності- це те слово, що я хочу залишити своїм синам після себе.Важко читається, бо дійсно до таких віршів треба бути вготованим життям- вік також залежить...В мене є різнопланові речі, якось викладу на сайті і простіші. Дякую ще раз!
Правда Ваша, Наталю, в кожній людині дрімає і художник, і поет, і....ще багато чого закладеного нашим Творцем- от би тільки не проспати ці таланти і не приспати.Гарний вірш тільки у цій стрічці"різнобарвність снів. " за ритмом - все добре, але складно вимовляється. Можна ток " різнобарв"я снів", але це на Ваш авторський розгляд.
Щиро дякую Валькіріє, за увагу і за те, що зуміли заглибитсь у твір. Стосовно ритму- я знаю, що є там огріхи, але бажання подати суть настільки перевищувала потрібність дотримання форми, що я це зробила, як виключення. Це щось таке, як модуляція в музичних творах( це узаконений виняток) Я часом, дуже зрідка , користаюся цим винятком, заради емоціного напопвнення.Ще раз дякую!
Але ось ще маленька заувага до слова: "холоду ЗИМНьОМУ"- зимньому - це калькування з російської. Чи мається наyвaзі "зимному"?. Якщо ж від слова ЗИМА , то правильно має бути "ЗИМОВОМУ"
Так, дуже доречний в часі і настроєвий Ваш вірш. Одразу згадалося, як на це Велике свято наші козаки зі Львова, з тов "КіШ", щорічно збирають багацько людей на площі. Василь Качмар стріляє з козацькоі гармати, співають пісень прославляючи Захисницю і Покрову наших лицарів- козаків.Дякую, що нагадали цим віршем ті гарні миті. ( Можливо краще буде сказати : "козацьке це свято"?, бо козаче- це більше, як звертання до козака звучить: "козаче, соколю візьми мене із собою"