Мама плачет ночью ,днем,
Не гуляем мы втроем.
Папа тоже хмурый стал,
Обнимал нас ,целовал,
Но слов нужных не нашел,
На роботу он пошел.
Мама в сльозы:"А вернеться!
Пуля ведь не розбереться..."
И к окошку не пускают,
Я боюсь когда стреляют...
Телевизор не включаем,
Вести там плохие - знаем .
Что мне делать ? Как мне быть?
Как мне край свой защитить?
Вот бы ВЕЛИКАНОМ стать
И домой всех разогнать,
Лучше пусть все землю пашут,
Берегут ПЛАНЕТУ нашу,
Чтобы мамы улыбались.
Дети в мире все рождались.
№2
Дядя я тебя боюсь,
Ты на всех наводиш грусть,
В балаклаве ,с автоматом
Ты не нравишся ребятам.
Не хотим тебя мы видеть,
Ведь ты можеш нас обидеть,
Ты забыл,что в тебя
Дети есть и есть родня.
Вспомни ты о них прошу,
Зла я в серце не ношу,
Уходи домой скорей ,
Не пугай ты нас - детей.
Давайте разом пригадаємо,
Для кого ми живемо.
Забудемо учорашні справи,
й до молитви за дітей прийдемо.
Цей світ створив нам Бог,
І він нам дав життя.
Тому сьогодні ми попросимо,
Для діток наших щасливого майбуття.
Молю тебе, о Боже наш,
Не відвертайся від дітей.
Вони не винні в жодних з тих гріхів,
Що їм передаються від батьків.
О наш Всевишній, я прошу,
Дай нашим крихіткам здоров'я.
Дай їм природу чисту,
Дай їм в долонях своїх більше захисту.
Я за дітей молюсь,
Що ще в животиках у мамочок своїх.
Я за народжених боюсь,
І хочу чути вічно їх веселий сміх.
Діти - все, що є у нас,
Забудьте, люди, ви про себе.
і кожен день і повсякчас,
Моліть за них у неба.
історія проста-
він йшов, а ви чекали,
рахуючи птахи чи хвилі,
він йшов з "неволі" визволяти росіян,
щоб повернути їм кафтан,
а вас зробити слугами Росії.
ви ще не сіяли, а він уже посіяв
і підлість, й ворожнечу, й зраду,
купивши напів-острів паспортами,
щоб легше повернути їх Росії-мамі,
бо вам свобода - зась!
задобрі та зачесні,
а князь Московії - кудєснік-
уміє сіяти роздор, плекати зраду,
слати вбивць, творить "республіки-міста",
підписуючи незаконного листа
про територій круговиди...
як соромно! і як огидно!
Іван Петришин, ПАШІ
