Одесса - поле горя
Галина Верд
Памяти погибших
02.05.2014

Разбитых улиц молчаливая мольба
Скорбит о мире, что разрушило насилие...
И как ответ на чужеродное засилие
В тебе вскипела гневом праведным борьба.

Ты не дала себя в обиду чужакам.
Но как же дорого тебе свобода стоила.
Какой кровавый ты сейчас урок усвоила.
Омытый смертью меч упал к твоим ногам.

Бескрайней горечи бездонные глаза
Застыли в окнах обожжёнными ресницами.
И потянулись очевидцы вереницами
Увидеть, как Одессы катится слеза...

03.05.2014г.

А мамина вишня цветет под окном – белым…
Нам вырваться нелегко из цепкого плена.
Бордюры покрашены, окна блестят к Пасхе…
Упорно летит страна к кровавой развязке.

Грядет колокольный звон: к празднику, набату?
Не дай Бог мой край топтать сапогу солдата.
Кто сеял вражду – тот сейчас умывает руки.
«За мир» или «за войну» ставит ставки от скуки.

А вишня в цвету – белоснежная, как невеста.
Во всей красоте стоит, словно в знак протеста.
Какою должна стать цена, какова быть мера,
Чтоб выжить и не полечь под огнем Бэтээров.

Нет страха – одна лишь боль и та от бессилья:
Что сделать, сведя на нет, эту эру насилья?
Распятый Христос воскрес, нам даря надежду,
От скорби большой придут Белые одежды…

Добром окропить весь мир из святой купели,
Вот только бы до войны они успели …

Чужие земли, как орешки,
Трещат под пальцами варяг.
И руки с легкостью плебея
Роняют желто-синий флаг.

Донбасс, ты хочешь стать российским?
Тебя пленил ее кулак?
Тебя продали иль купили?
Иль ты отдался ты за  так?
 
Как на качелях Крым качает.
И куролесит   Юг,  Восток.
Границей танки разъезжают.
Рассудком пропускают  ток.
 
Все это было.  Правит миром
Неприкасаемый  металл.
Презренно власти  искушая,
Тасует  мир на  млад и стар.
 
И очутившись  перед фактом   -
Статистов множим мы ряды.
Пускай нам хуже будет завтра –
Зато сегодня  спасены.
 
Печалясь,  не поднимем  руки,
Не будем крови проливать.
Тогда  нам Мир  за мир и мудрость
Подарит Божью благодать.
 
Світлана   Копилова.
... Читати далі

Анотація до книги: «Рибний Хребет» — це друга книга письменниці та поетеси Христини Сирової, на сторінках якої читач може ознайомитись з найпотаємнішими глибинами поетичних та прозових творів, обравши для себе близьке до душі, серця чи розуму. Адже мала філософська проза може бути цікавим пожитком для роздумування, поезія може торкатись найглибших та найпотаємніших сердечних струн. Авторка у кожну літеру, слово та рядок вплела для читача частину свого єства та любові. ... Читати далі

... Читати далі

Тремтить верба...
Эдуард Гром
Тремтить верба, калина і тополя,
До бою закликає воля.
Обороняти Батьківщину,
Славетну нашу Україну.

Дай Бог, щоб бою не було,
Не вмився кров'ю наш Дніпро.
До тебе я звертаюсь, Отче!
Війни жахливої не хочу.

Украина
Эдуард Гром
Душа у неї - синє небо,
Жовті поля - краса її.
Родючі землі - її серце,
А українці - діти всі.

Її ми звемо - Україна,
Її ми любимо завжди.
Вона для нас усіх єдина,
За єдність, справедливість ми.

Її уста це наша мова,
Співуча, гарна, чарівна.
Очі її - любов навколо,
Що всім серцям вона дала.

Її ми звемо - Україна,
Вона завжди у нас в серцях.
Її любов до нас всіх лине,
Що родиться в її очах.

Руки її то наші річки,
Долоні - їхні береги.
Рослини то вкраїни стрічки,
Що косам придають краси.

В життя вона відкрила двері,
Усім тепло своє дала.
У кожнім місті і оселі,
У кожній хаті є вона.