Я з болем вивчаю мою Україну,
Що знала віками страждання і лють.
Скажіть, чи подолано буде руїну?
Чи рештки її на шматки роздеруть?!
І нашим нащадкам від нас, неохочих,
Байдужих до давніх славетних подій,
Залишаться привидом темнії очі -
Зіниці спустошені замкових мрій....
Вічний Шевченко... В його поезіях знаходимо розсипи ясновидних прозрінь, глибокі роздуми, широкі знання, усталені погляди на життя.
Щемливо звучить славне – «Садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть...», торжествуюче – «Обніміться, брати мої, прошу вас, благаю!». Та в калейдоскопі образів і відчуттів незмінною залишається головна тема: «І оживе добра слава, слава України!». До ювілею Великого Українця "Анумо знову віршувать!" започаткує Шевченківські читання.... Читати далі