Вадим Лесич (псевд.: Ярослав Ярий, Ярослав Дригинич; справжнє прізвище: Володимир Кіршак; * 25 лютого / квітня 1909, с. Устя, тепер Снятинський район, Івано-Франківська область — 1982,Нью-Йорк) — український поет, есеїст і публіцист, критик, перекладач, член ОУП «Слово».
Один з творів
ПЕРГАМЕН ПАМ’ЯТІ
Пергамен пам’яті пом’ятий, не шелестить, як шумлять затьмарені сади вечора і вітер гне, наче лук, дугу далечі і луки ликують під фіялками сутінку. Бурий дим – і округла, мов ґльоб, порожнеча. Дим від кострубатих кістяків життя, що попеліють. Порожнеча, яка чекає на повноту. Пергамен пам’яті іржаво запалює свічі на вівтарі вечора. Мов мох полярний – синіють приморозки. Під білими зорями тремтить, мов павутиння, музика Ґріґа. Речі зовсім непов’язані, що існують окремо кожне для себе,– але, наче доспілі овочі з різних дерев, – падають важко у
... Читати далі
Олекса́ндр Васи́льович Бала́бко (* 24 квітня 1955, с. Лісконоги, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область) — український публіцист, прозаїк, поет-пісняр, журналіст. Член Національної спілки журналістів України з 1982 року та Національної спілки письменників України з 2006 року.
Один з віршів
Спека
Сонце пече, і пече до згуби, В липи старої злиплись губи. В полі ромашка зайшлася болем,- На пелюстках сухих і кволих Уже ніхто ворожить не хоче, Замість зізнань – тире і прочерк… То наяву наче пекло, Боже! В сіру хустинку збилась рожа, -- Де ж та корона із пишним цвітом? Небо безхмарне, гарячий вітер Не обвіває, а тільки сушить… Ще замалими впали груші, Мостом лежать у нас коло хати. Хреститься мати, молиться мати, Благословення з неба діждати Хоче вона і вся родина, І весь наш край, і вся країна. Та ось упала перша краплина… ... Читати далі
Гончаренко Валерій Васильович (23 квітня 1942, смт. Мирна Долина, Попаснянський район, Луганська область — 9 червня 2000, Кіровоград, Україна) — український поет. З 1984 року член Спілки письменників України.
Уривки з творів
Бути променем чи краплиною, Лиш світитися Україною. Бути вітром, крилатим вітром, Спів про неї нести по світу.
У грудях серце б’ється щемко. Вже айстри зоряні цвітуть. Зелена вулиця Шевченка І незабутній інститут. Плинуть, неначе лелеки, В рідний мій Кіровоград Роки студентські далекі І не вертають назад. Ми із канікул поспішали Шляхами спогадів і снів. Нас проводжали не вокзали, А молоді пісні, пісні. І тут в навчанні і коханні Гортали весни ми свої. Нам навіть дзвоники останні Дзвенять, мов срібні солов’ї.
Андрій Олександрович Охрімович (* 22 квітня 1957, Дубно, Рівненська область) — український журналіст, телеведучий, поет.
Один із творів
Я руйную сади, я руйную ваш цвілий спокій, насипаю могили над підлим поняттям “Нора”. Насипаю могили, насипаю могили, роки підкрадуться тихенько і землею дихнуть: “Пора”. Я руйную сади, солов’їв виганяю з раю, я руйную сади і палю за собою мости, я руйную, руйную, від сміху тихенько вмираю над отим анемічним бажанням рости. Я росту по коліна у землю, у морок, у гній, я росту, а вірніше зростаю, вмираю, я зникаю невпинно, як капає з свічки лій, я нічого, нічого, повірте, нічого не знаю. Ах! Я знаю одне, що у серці від штопору рана, відкупорено пляшку густого, мов мед, вина. Ну, а поруч вона, бліда, мов цитата з Корану: повідомила тихо, що завтра прибуде весна. Я від неї в поля, я від неї до сивого міста, до віт
... Читати далі
Антоні́на Іва́нівна Литви́н (дівоче прізвище Гармаш, *20 квітня 1940, Кременчук) — українська письменниця, поетеса, громадська діячка. Дружина бандуриста Василя Степановича Литвина.
Вале́рій Наза́рович Герасимчук (*20 квітня 1956, Денихівка) — поет, прозаїк, драматург. -=-----------------------------------------------
Голоцван Леонід Іванович (*20 квітня 1934, Харків) — український поет, перекладач, активний популяризатор української культури в Аргентині. Член Національної Спілки письменників України (з 1992), Асоціації письменників Аргентини (1991), член «Просвіти» та Фундації імені Тараса Шевченка в Аргентині, голова Товариства високошкільників Аргентини.
-=-----------------------------------------------
Наза́р Михайлович Гонча́р (*20 квітня 1964, Львів — †21 травня 2009, біля Ужгорода) — український поет і перформер.
Галина Олександрівна Левицька (* 19 квітня 1961, Прилуки, Чернігівська область) — українська дитяча письменниця, поетка.
Живу ІСУСОМ
«Ти живи, як живуть усі люди… Що тобі, як було і що буде? Що тобі до чужої долі? Вже ніхто не вернеться з неволі! Що тобі?! Тож чужинці – не діти, Хай несуть це огидне ярмо: “Будем їсти сьогодні і пити, Адже завтра однак помремо.” Плач, страждай і молися тихенько... В тебе буде усе, що треба…»
НІ!!! Я хочу дихати небом! Мати в серці любов і надію! Я Ісусом наповню легені І кричатиму, як породілля!!! Закричу, щоб здригнулися гори, Місяць зблід і злякалося горе! Закричу, щоб попадали зорі, Щоб проснулись поля неозорі І надвечір засіялись світлом, Щоб з неволі вернулися діти!!!
МІЙ ГОСПОДЬ! Я дивлюся на Тебе! Замість мене Ти вмер на хресті… Хочу вмерти назавжди для се
... Читати далі
