|
|
В розділі матеріялів: 109
Показано матеріялів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 » |
Я вже інший! Я - холод!
Я - зневіра, образа і злість!
|
Здається, що забули ми її...
здається,що забули ми, як жити,
|
По закутках душі, там де вітер не носиться
Не вщухають дощі й буйні трави із росами
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Дужак Андрій Анатолійович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Akademik787
|
Дата: 28.09.2018
|
|
|
ти знову лізеш в душу, - де лиш біль
і сиплеш сіль на рани, й час безсилий...
|
|
Коли, в засніжених околицях душі,
ти розтопила лід теплом обману,-
|
|
Немов перегоріло щось в мені,
в очах пропав вогонь - вони сумні.
я мов тону, хоч вже давно на дні
і серце наче брили кам'яні.
|
|
мені б надії мати лиш краплину
на те, що я іще поки живу!
|
Я в прострації, в невагомості,
в беззмістовності власних домислів,...
|
Відверніться від мене востаннє
|
Як же голосно ти мовчиш,
Ніби гори рушають з місця...
|
|
До Вашої уваги твір, який не підлягає критиці, оскільки я не позиціоную його, як повноцінний твір в жанрі! Це швидше, а точніше не "швидше", а вибух емоцій в кульмінації одної з моїх життєвих історій!
|
Не сон!
Не страх, не тьма в моїх очах!
|
Ти вернулась у мої сни,
щоб мовчати, мовчати знов!
|
І знову я не думаю про сон,
і ти чомусь, свідомо, не зі мною,
неначе у душі армагедон,
а я здаюсь йому, здаюсь без бою...
|
Як же набридло жити через раз,
Як хочу до безтями я кохати
І буть таким як є, і без прикрас,
І душу до краплини віддавати!
|
Не хочу їй казати, як болить
від розпачу і просто від розлуки,
прокручуючи в пам'яті ту мить,
коли тримав у своїх її руки!
|
Безмежно, нещадно, пекуче
Я марю тобою і сню...
|
Я тобі не скажу - "допобачення",
Легше, просто, сказать - "прощай"!
|
а може просто перестати жити?
тоді вже точно не буде боліти,
бо я напевно з розуму зійду....
|
|
|
