Коли, в засніжених околицях душі,
ти розтопила лід теплом обману,-
я дарував тобі свої вірші
і був щасливий, і неначе п'яний!
Та світ, немов базальтовий валун, залишив слід розбитої надії
на фоні рваних і беззвучних струн,
У пам'яті лишив тоненькі вії!
І голос твій забутий вже давно,
Мої сліди в твоїх заметах снігу,
що накриває землю полотном,
ховаючи у серці вічну кригу!
Не вірю що повернеться весна
в, закутані туманом, дні холодні,
я начекався вже її сповна,
на дні твоєї темної безодні!
Змахни крилом, майни захмари,І відітни всі тії чари.Живи, люби і не здавайся.Є лік: ти знову закохайся.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
