В розділі матеріялів: 722 Показано матеріялів: 581-600
Сторінки: « 1 2 ... 28 29 30 31 32 ... 36 37 »
Дме вітерець в калинову свирівку*, Тріщить над ставом схилена лоза, Сухий листок скотився на долівку- Сумного клена трепетна сльоза...
А він красивий і білий-білий, як біле небо у білих хмарах...
сторінка: Верлібр
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
Дата: 21.11.2012
І на обшарпаний пергамент Лягла поезія терпка, Сплітає спогади в орнамент Гіркої пам'яті рука...
Прощалися скупо і похапцем, як злодії. Катерина, рвучко притиснувшись до Івана і так само поцілувавши його, пурхнула пташкою попід яблуні стежкою, що вела до хати, поки матір не запідозрила, за чим її донька вибігла поночі надвір…
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
Дата: 20.11.2012
Я іще не зрослася з зимою, бо ще листопад
Залюблена у музику дощів, Закутана в сатинові тумани, Напоєна медами почуттів І відчаю гіркими полинами...
О, ці дерева, мовчазні й понурі, Вони мені давно вже не чужі, Летять листки, неначе з партитури, В розбитий глек порожньої душі...
Заціловані плачуть струни Від чуттєвих торкань смичка І виводить зірками руни В небі долі чиєїсь рука...
Дай надихатись пахощів пряних, Розігрітих у мушлях лампад!.. Мов дрібні черепкИ порцеляни, Хрумкотить золотий листопад...
Білим-білим Всесвіт замело, Ніжне диво подихом ворушу І пливе кульбабове тепло У дощами викупану душу...
Я вкотре вже згораю у вогні, Коли стоїш обернений спиною... Бузкове небо дихає весною А в серці рвуться струни голосні!..
Це ти мене привів, моя любове, Коли вмлівали в золоті сади, Ясний світанок, ніжно-пурпуровий, Торкав свічадо срібної води...
Спиває місяць паморозь крихку З колючих віт посрібленої туї. В туманну шаль закутавшись тонку, Самотньо сквером стишеним крокую...
Та враз в погідність теплу перейде Ота моя непрохана негода!.. Зі мною часом коїться не те І змінюється на душі погода.
Там у затінку, під кипарисом, На канапі, м'якій, мов руно, Призабута самотня актриса, Гоїть стигми душевні вином...
І я забудуся з одчАю, Усім жалЯм наперекір!.. Відлистопадиться, я знаю, Лиш не здавайся, чуєш?Вір...
Рясних дощів посріблену вуаль Впустило небо осені на руку. Хіба тобі ніскілечки не жаль Мою любов розпачливу і муку?
"ТОП++ "
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...