В розділі матеріялів: 722 Показано матеріялів: 541-560
Сторінки: « 1 2 ... 26 27 28 29 30 ... 36 37 »
Знов легкоступом близиться Різдво.
Поза плече сплива чергова віха...
Не бийся так у шибку, сніговію, Не огортай трояндові кущі... Ще крапелину літечка лелію На денці білокрилої душі...
Я так люблю сидіти край вікна І споглядати невагому зиму, Коли її холодна пелена Торкає душу, сонну і незриму...
Сумує день на білому папері, Розгорнутому снігом по землі, І збитими вершками акварелі Загусли на пошерхлому гіллі...
Духмяні аромати хвої Морозна свіжість обійма На вікнах масляні левкої Малює пензликом зима...
Таке оманливе тепло, Застигнуть недоречні сльози, Як тільки вранішні морози Дихнуть крізь плетиво гілок.
Колись і ти навчишся між рядків Шукати істин проблиски і тіні, В безлистій тиші заспаних садів Ловити звуки-співи солов'їні...
Ти - печаль осіння на моїй долоні. Витліле намисто марева думок. Забуття обійми молено-бездонні Ніби вже і поруч, але знов за крок...
Зима в Карпатах.Ух, яка зима! Які патлаті сніжні кучугури! Мете-мете і про́світку нема, Дзвінких бурульок срібні абажури...
Не тривож мою душу, скрипалю,
Коли вечір задмухує день...
Тво́ї ноти - тремкою вуаллю,
Сивим ойком - відлуння пісень...
Зимовий килим ковзає з-під ніг, Тобі за комір снігу натрусило- Який чудний!(і посміхаюсь мило, Так неквапливо струшуючи сніг)...
- Хто тут? - Я, Софіє. – Обізвалася темінь Петровим голосом.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
Дата: 08.12.2012
Перші грудневі сніжинки вальсують У поруділій траві, Диво-мереживом онде чарують На лісовім рукаві.
День попри день, стала Софія веселіти потрошку. Аж одного вечора, як вертала від Марусі, стрів її на дорозі Петро.
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
Дата: 07.12.2012
- Слава Йсусу Христу! – Привіталася з порога. - Слава навіки Богу святому, Софієчко! – обізвалася сестричка Ганнуся і кинулася до сповитка, що ховав у собі її племінничка. – Як я скучила за тобою!
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
Дата: 06.12.2012
А під вечір сонні димарі Розпустили пасма посивілі І вляглися спати у дворі Лебедино-сніжні заметілі.
Поперед батькові очі з'явилися обоє… - Вуйку Іване, маю до вас справу невідкладну… Хочу просити руки вашої Софії. - А то чого се така невідкладна справа, хлопче? - Буркнув недоволено Софіїн вітець. – Ще-с відай у войску не служив, а вже женив би-с ся?
сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
Дата: 05.12.2012
Заметіль у Франковому місті- Неймовірна така заметіль! І роями сніжинки сріблисті, Наче мухи снують звідусіль...
"ТОП++ "
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...