|
|
В розділі матеріялів: 724
Показано матеріялів: 521-540 |
Сторінки: « 1 2 ... 25 26 27 28 29 ... 36 37 » |
Слова порожні сієм у світ. А кара спіє, спіє мов хліб...
| сторінка: Українцям
| АВТОР ТВОРУ:
Адель Станіславська
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Адель
|
Дата: 23.01.2013
|
|
|
Косичить хату бабину зима,
Вершкове небо струшує перини,
На білій ковдрі й цяточки нема,
Дрібні лелітки всіяли долини...
|
|
У цих снігах закутана печаль...
Вона до мене стиха промовляє
|
Цукрове плесо хмар у небесах,
А в ньому павутинчасте проміння
|
|
Просилася до хати заметіль,
А я її до себе не впускала...
Мело снігами щедро звідусіль,
Зима стелила білі покривала...
|
|
Ще стільки днів лишилось до весни,
Ще стільки часу, мабуть, до відлиги!..
А вже природа теплі бачить сни,
Сира землиця дихає з-під криги...
|
|
Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі...
|
Сумую за Вами, сумую... У шибку постукує дощ. То, певно, вже осінь мантрує - З далеких вертається прощ.
|
|
Сніг рипів під ногами, як старі незмащені завіси на ветхій брамі, аж попискував. То морозисько тиснув немилосердно, відсвічуючи мерехтливими блискітками під блідим місячним сяєвом та жалив носи і щоки, впиваючись у шкіру мільйонами дрібусіньких шпильочок. Ох і файне ж Різдво видалося! Колядники ввихалися від хати до хати, радісно благовістуючи усім від малого до великого – Христос народився!
|
 Відсіріло в моєму вікні...
|
|
Ця незворушна королева
З холодним поглядом ясним.
Серпанком вкрилися дерева
І кришталеві бачать сни.
|
Ми сьогодні ще надто чужі За горнятком пахучої кави... Тане сонце у теплій іржі Золотої вечірньої нави.
|
 Нехай зарясниться надією день -
Пташине дзвінке поголосся.
Вертепною стезею радість іде,
У дУші - багате колосся!
|
|
Розчинились різдвяні вогні,
Мов цукати у глечику ночі,
Теплим спогадом світять мені
Твої сяйвом наповнені очі...
|
|
В небесну бязь клубочаться дими,
Мов сива хата пасма розпустила.
Понад крихким мереживом зими
Різдвяний янгол випрозорив крила...
|
|
Опусти мене тихо додолу
На сатинових крилах своїх.
На зимову печаль захололу
Облітає замріяно сніг...
|
|
Витає світлий дух Різдва:
Горять лампадки веселкові
І пахнуть пряники медові,
Довкола множаться дива́...
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
