Або ясла не цілком порожні, або там насипано всілякої гидоти... Нема, мабуть, гіршого, як підміна справжньої "їжі" штучною... Мій кіт, як змалку навчився на "хімію", здихав з голоду, а природньої їжі у зуби не брав, навіть полював на мишей, як його носом тикнеш у здобич, і то знехотя... В даному випадку "їжа" інтелектуальна, але ефект той самий...
Погоджуюсь з Вашими думками. Аби сталися зміни зовні- мінятися треба зсередини. А це зусилля, котрі не одразу родять результат, котрого ми бажаємо негайно. Дякую.
Засмутили мене Ваші слова, п.Аделю! Загальна віра і позитивні надії мають свою незрівнянну дію, а такі занепадницькі думки запрограмовують суспільство на занепад. Памятаєте притчу про двох жаб, що впали у сметану... ось ще одна... Притча про сліпих ( вибачте, що на рос. мові)
По дороге шли слепые, ведомые зрячим. Они шли хорошо до тех пор, пока верили поводырю. Как только слепые начали сомневаться, то стали спотыкаться на ровной прямой дороге и обвинять поводыря в том, что он ведёт их по каменистому пути. Усилившиеся ропот и недовольство обессилили слепых, и они стали еле передвигать ноги. В конце концов слепые упали в изнеможении, вера окончательно покинула их, и они умерли на совершенно ровном месте от страха перед бездной. Неверие убьёт любого, даже того, кто некогда был силен Духом. Неверие открывает двери страху, и тот воцаряется в душе и убивает её. Вера — самый яркий фонарь для каждого. Чтобы не сбиться с дороги, нужно нести этот фонарь впереди себя, а не за спиной, ибо тень, упавшая от самого человека, убьёт его, не имея не только оружия, но и материального проявления, способного воздействовать на физическое тело. Помните это, если не хотите умертвить себя ещё при жизни.
Дорога пані Катерино, я б погодилась з Вами... Та одні лише хороші думки, якими б позитивними та світлими вони не були, перемін не принесуть. Аби щось дістати - треба докласти зусиль. А самі лиш надії та сподівання результату не принесуть. Приведу і я Вам одну християнську притчу:
НЕ УПОВАЙ НАДМІРНО НА БОГА В одній місцевості почалась повінь. Люди рятувались , як могли. Один чоловік виліз на дах своєї хати. А вода все прибувала. Чоловік ревно молився, щоб Бог врятував його. Раптом мимо пропливає човен з людьми. Йому кажуть, залазь, врятуєшся. А він каже : - Бог мене врятує! Ще двічі пропливали мимо човни, та чоловік відмовився сідати в них, кажучи кожного разу : - Бог мене врятує. Однак вода піднялась настільки, що покрила хату і чоловік потонув. В раю, куди попав бо не грішив, питає Бога, чому його не врятував? А Бог відповідає : - Я ж тричі посилав тобі човна. Чому ти не сідав? Мораль: не уповай на Божу поміч, коли можеш допомогти собі сам.
Дякую,п.Аделю, за притчу, правда, мораль яку я знаю, дещо відрізняється від вашої. Уповати на Господа маємо кожної миті, бо все, що робимо ми, або те, що коїться навколо нас - все в Його Всевишній власті, але маємо також пам'ятати і те, що у Господа других рук окрім наших - нема.З повагою.
Навіть не сперечаюся, пані Катерино. Тільки вважаю, що усім нам дуже бракує сміливості, а насамперед тої, аби відверто дивитись у власні душі. А там не завжди світло і чисто, навіть попри бажання світла. Із взаємною повагою. І перепрошую щиро, якщо засмутила своїми словами у вірші чи деінде у коментах. Маю інколи "слабість" відверто казати те, що приходить на розум.)
Колись мене надихнула Софійка Кримовська на такі слова... [size=11]Холод. У душах крига. Весни згубились в дорозі. Люд від зими не оклигав, хоч закипає розум. В серці живе зневіра, день не несе надії, Душі навколо сірі, втомлені від бездії. Совість людська хвора, все, що святе, продали, Те, що було потворне - вищу ціну дістало, Те, що горіло в грудях - нині ледь-ледь тліє, Слово несе облуду і покривається цвіллю. Довго травили волю, доки її не стало, Пишуть за нас ролі, потім ведуть на поталу. Хто нам цю кривду робить? Доки терпцю нам стане? Ми не в смугастих робах і не усі безталанні! Хай собі "світу сильні" граються в "чорні ради", Ми не раби – вільні жити себе заради!
Мало молитви в небо, час розривати ґрати, Час починати з себе світ наш на краще міняти![/size]
Дякую, Наталочко. Наші думки тут схожі. Хоч практично не пишу на такі теми. Тільки, як дуже допече.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
