Нехай зарясниться надією день - Пташине дзвінке поголосся. Вертепною стезею радість іде, У дУші - багате колосся!
Родинне свічіння у вікнах життя За дрібкою віри на вишнє. Крокує спроможно у далі звитяг Сьогоднішнє - вічне - колишнє...
І тягне долоні і сіє зерно Оселями віщого духу. Праотчо-небесне святе полотно І голос, і віряне вухо...
Парує морозно, зоріє у вись Надибана милість єднання. Вертепна надіє, іди, не спинись В покорі чиє́гось вигнання.
Засвічуй зірнисто серця і думки, І днини, і ночі світанно! Кутею - спасіння, свічінням - роки, Так світло, так чисто, різдвяно! (20.12.12) ****************** З Різдвом Христовим! ******************
Там наголошено теж перший... Хоча припустимий абсолютно і запропонований Вами варіант))) Щиро дякую, п. Катерино, за уажність і за небайдужість бачення, то - на вагу золлота! Зі святами Вас!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Так воно і є, і це мрія та бажання. якщо не кожного свідомого українця, то більшості. Бо ворог прийшов у нашу домівку і вбиває нас у нашій хаті, на превеликий жаль
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
у Вас 
0
