*** Відсіріло в моєму вікні, Тільки сиво ще в’ється фіранка... Ти нашіптуєш тихо мені: Не торкай, то - гірка філіжанка. Та й вже варто навчитися жить, Щоб минуле не то́рсати більно... Але пам’ять огудно дрижить - Все зове у відбуле безвільно. І защо́раз лищається шрам Десь глибоко-глибоко на денці - Надокучлива тінь, наче спам, Темна крига у світлому серці...
Та, на Бога, в сумному вікні, Чи не вперше займається колір - Ти нашіптуєш сонця мені, Насипаючи неба за комір... (11.01.13)
Дякую, Лесенько! Неймовірно рада бачити Тебе у віртуалі! Зіскучилася... Сподіваюсь, учорашній день був хорошим сонячним пакуночком у Твоїх долоньках?)))
Так, вибивається те слово трішки із загального контексту... Проте, й печаль та на світлому фоні - теж інша... Хай залишається) Щиро дякую за увагу, п. Пилипе! Зі святом Вас!
Дякую, Таню... Навзаєм зичу Вам солодких ковтків з келиха долі!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
