|
|
В розділі матеріялів: 297
Показано матеріялів: 121-140 |
Сторінки: « 1 2 ... 5 6 7 8 9 ... 14 15 » |
Помучив тебе я немало Й донині сумління гризе, За те, що не знало покою, Прости, моє серце, мене.
|
Весільні шати, юний час Голубить ніжність у очах, Той шлюбний вальс звучить, не згас, Кружляє в пам’яті… Для нас…
|
Ти безгрішна аж така, Що святою майже стала. Не загризла й хробачка І рогами не вбивала.
|
На тебе погляну, і ранок життя У променях теплих несе ще дитя Босоніж по травах, по стернях рудих, Змішались впереміш там сльози і сміх
|
Троянди й виноград - Емоцій водопілля, Іду до яблунь в сад, Тут рай мій і зусилля
|
Квіт юності, як схід палав… А ти очима сяйно грала, Краєчком серця помічав, Чого душа твоя бажала:
| сторінка: Елегія
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 30.08.2013
|
|
У Львові 23-25 серпня 2013
|
Дякую Андрію Дужаку, після прочитання його чудового вірша "Закоханий у фото" склався цей вірш.
|
День народження у Міли І за стіл в задумі сіли Коля, Іра і Маринка - Сині очі, дві тернинки
|
|
В небосхилі синьо-синьо,
Там мопед у хмарці синій,
Синє плаття в горошину,
З хмарки – диво-очі сині
|
|
Пишіть мені листи, прожиті роки,
Колишні друзі, пройдені шляхи,
Всі ті, із ким пройшов найперші кроки…
Пишіть, пишіть мені листи.
|
|
Падала бризками зірка як сполох,
Дихала жаром, палала вогнем,
Вершником мчала завзято і охляп
Чи то, як пломінь, гарячим конем.
|
|
Сестрі Ліді - чарівниці виноградних лоз в День Народження
|
|
Люблю тебе, та ще не знаю, хто ти,
якими розглядатимеш очима,
|
|
Цілу ніч йшов дощ. Товсті, як канати, звивисті щупальця блискавок з силою розривали густу темряву неба, проникали в найвіддаленіші, найтаємничіші куточки, на мить ставало видно, і довгі химерні тіні робили невпізнанними подвір’я, сад з покрученими стовбурами яблунь і силуетами будівель. Хряскіт грому несподівано примушував здригатися все навколо. Справжня горобина ніч. Знову гуркнуло і здалось, що щось сіло на плече, тепле, мокре від дощу і вимагало прихистку, як тоді в далекі–далекі роки… «Це ти, Галю? Здрастуй! Частенько щось ти почала відвідувати мене… Незатишно на цьому світі стає тобі… Старість холодить кров, та й погода… зарядило, майже місяць дощі, то вдень, то вночі… Добре, погрійся.. і лети, ти в мені, як сонячний зайчик мого життя… І повинна бути там, серед свого племені, бо тільки там залишаться міцними крила, які зможуть час від часу приносити тебе до мене»…
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Дебелий Леонід Семенович
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
|
Дата: 04.08.2013
|
|
|
Верби срібнокосі -
Смутку суголосся,
Жду тебе, кохана,
Зжурений увесь.
На вечірнім прузі
Плачуть хмари в тузі…
Чом не тут ти,
Чом ти десь?
|
|
Коли життя без руху -
Одні думки земні,
Душа моя - послухай,
Привиділось мені:
|
"ТОП++"
-
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість
публікацій, рівень "довіри", нагороди...
|
|
