В розділі матеріялів: 297 101-120
Сторінки: « 1 2 ... 4 5 6 7 8 ... 14 15 »
Я в дитинство своє, як в хатинне вікно, ч ерез шпарку знадвору дивлюся і малого себе, всього в ціпках, як мак, бачу, поруч у хаті – матуся.
сторінка: Проза
Дебелий Леонід Семенович
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
Дата: 25.10.2013
Ношу я камінь на душі,
І давить, тягне він в безодню,
До світла краю, до межі,
По струнах серця б’є тривожно…
Все розкрадено, продано, зраджено,
Смерті чорне мигтіло крило,
Все нудьгою голодною знаджено,
Чом же в душу закралось тепло?
З дитячих вуст
сторінка: Проза
Дебелий Леонід Семенович
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
Дата: 16.10.2013
До збірочки "Скоромовки для дорослих"
А я бажаю всім добра
Невдавано, краплинно щиро:
У кого надталант пала
Чи, (як у мене), просто сірий.
Ця туга за вітчизною!
Давно розвінчана морока!
Однаковісінько мені
Де цілковито одинокій
Ти не потрібен, я тебе витерла, Кілька сторінок писатиму начисто
сторінка: Генрик Флора
Флора Генрик
ОПУБЛІКУВАВ:
flora
Дата: 05.10.2013
З обмерзлих нестям вітер лютістю свище,
Гуде мегаватами в струнах мереж,
Метає стріл розпачу сонми все ближче,
Розбурхує сни, упокоєні врешт
художник Анна Сілівончик
Спи собі здоровий,
Козак чорнобровий!
Хай тобі присниться
Мама, як зірниця.
Не зовнішність тільки велика окраса,
Краса – більше те, що залежить від нас:
В думках, поведінці, у погляді яснім,
В алмазах душі – не володар їм час.
Погожий літній вечір. У призахідному сонці повітря напоєне легкістю, щирістю, безтурботністю. Юрба дітей зібралася біля місточка через невеличку річку Арбузинку, яка мрійливо, неквапно про щось своє втаємничене дзюркоче до довгих, витесаних з суцільних гранітних брил колон, покладених горизонтально.
сторінка: Проза
Дебелий Леонід Семенович
ОПУБЛІКУВАВ:
leoniddebelyy
Дата: 27.09.2013
«А можна, дідусю, на Вас я зіпруся,
Бо день цілий бігав і ніжки болять,
А Ви ж бо сиділи на лавці й канапі,
Ото відпочили, час, може, і встать».
Цього вірша- пісню було створено не вчора, призначено не на завтра, але вірю, що післязавтра він знайде своїх співавторів і буде у нього щаслива доля, як і у тих, кому він присвячується.
Удивляюсь тривожно в обличчя
І впізнати з зусиллям не можу,
Чаєням щось тремтливо кигиче,
Уві снах бачив я тебе гожу,
Як світанок в квітневому цвіті,
А вітаю сьогодні… несхожу
Скільки раз, аж корчачись від болю,
Добувавсь додому я повзком,
Та пробитий був не лиш злобою -
Можна зранить навіть пелюстком.
В мене з пісні душа,
Може й голосно це,
Та це правда,
Я це відчуваю.
Хоч би що я роблю:
Чи кошу, чи пишу,
Чи то в думці, чи вголос співаю.
"ТОП++ -
до творів:
найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
