прекрасний! надзвичайної Сили вірш... і розмір такий... для Янголів підходить... щось асоціює... не те, щоб море.. не те, щоб хмари... але який є у ньому небесний ритм... здорово! все прекрасно...
одну назву? ну, то був би тільки образ... безтілесний... а так -- він у вишуканій оправі -- став окрасою сайту, поезії української, та узагалі -- поезії... отже -- світу цілого... духовного...
чи не обазила я Вас, пані Наталю, розхваливши образ -- заради якого вірш і народився, і забувши, зопалу, продовжити думку?... думаю, ні... з Вашою мудрістю... але про всяк випадок -- готова негайно вибачитися...
трохи журитимусь... може, й справді некоректно якось вийшло...
карма осені -- глибокий смисл... сам по собі... без контексту навіть... в цьому -- цілі світи відчуттів і настроїв... дуже, дуже вдало, пані Наталю... я
дякую, люба пані Катю... родинні стосунки -- бачите, всі "казки" завершуються весіллям, а далі поезія вже не зазирає... якщо зазирає, то зрідка, і то в моменти втрат... а родина -- це і є Основа, до "братньої", взаємної Любові закликає нас Бог-Отець, Бог-Син... де не родина -- там зграя...
геніально! Високий Дух! Слів оцих, у таких їхніх співзвучностях, комбінаціях, взаємозв"язках! щедро тобі насипав, Наталю-Валькіріє!.. така ти тонесенька, як скрипкова нота, а така Сила в тобі нуртує... МИ... знаю...
та я, пане Миколо, не про "неї", я про Долю... посміхнетеся Їй, і вона Вам посміхнеться -- така проста таємниця... а якщо хочете розказати -- розкажіть... у приваті... це --допомагає... я доброзичливо вислухаю...
не кляніть долю, Андрію... колись Ви самі обрали саме її... вона плаче разом з Вами... а цей біль -- хай чим швидше посилає Вам Бог -- Утішителя свого...
дякую, люба Роксоланочко! а то все -- романтика та романтика... говорити про любов -- одне, а ЛЮБИТИ -- то труд: і душевний, і сердечний, і... енергозатратний... але якщо любов -- рух навзаємний, то енергія "бігає колом" від однієї до іншого і доокруж ДВОХ, які є повноцінне ОДНЕ, і такі, йдучи поруч, ніколи не втомлюються, бо тримаються одне за одного... і сам Бог з ними, і Янголи-Хранителі... і Природа... решта -- ритуальні спроби і зусилля, коли виконуються якісь завчені, трафаретні дії, вимовляються фрази, навіть переживаються "прописані" емоції, але втрачено знання.. смисл тих дій, тих слів і тих емоцій... от як, до прикладу, у церкві хрестяться -- всі це роблять... а що це означає, що саме вони роблять і заради чого -- не знають... тобто, причина дії -- не відома, а самого ритуалу дотримуються...
Ти знаєш, що і для чого робиш, це видно із вогненності твого Таланту... і я щиро радію кожному слову твоєму, Роксоланочко...
щоб на такому енергетичному рівні висловитися -- треба БУТИ тією Настасею.. і то не одне життя... Роксолано... тут така могуть емоційно-енергетична, яку я можу назвати тільки одним словом -- НІАГАРНО (могуть Ніагарської водостихії, нестримної і природної, Богом сотворенної...)
розсудок -- то ширма, на тлі якої ми бачимо тіні, які вважаємо об"єктивною реальністю... а за ширмою -- справді, може, Янгол-Хранитель... я називаю його -- Той, Хто Любить Мене Щиро... дякую Вам, пані Катерино, за мудрий коментар...