Сб, 23.11.2024, 22:01
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи заповнюєте при публікації поле КЛЮЧОВІ слова/ТЕГИ?
Всего ответов: 162

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Життя...
 

ГІДНІСТЬ


вмирала  собачка
на  газоні  міському,
неоддалік  гастроному:
більш  не  цікавив  її  гастроном,
і  те,  
що  в  ньому…

і  те,  що  люди,
в  хрумких  торбинкАх,
нЕсли  із  гастроному  –
собі
додому

вмирала  собачка
у  світлі  брудному
міських  ліхтарів,
як  у  липкІй  калюжі:
моросило...
мрЯчило…
подих  в  мені
зупинився  і  остовпів  –
відсторонено  і  байдУже
я  тротуаром  брела,
і  от:
випадково  глянула  –
і  побачила…

собачка  вмирала  –
якраз  випускала  дух:
на  волю!
душу  свою  собачу…
гамір  столичний
наразі  всох  і  вглух  :
стою,  як  бовван,
у  стрімкій  людській  
течії  –  
і  бачу…

так  просто  вмирала  собі  собачка
на  газоні  волого-зеленім:
так  –  гідно!
так  –  чинно…
так…  правильно,
так  –
природопричинно…
без  протестів  і  скарг,
без  пози  і  суєти,
зовсім  якось…  
без  особливого  значення…

(з  достоїнством…
не  як  ТИ!  –
коли  сталося  нам  розійтись,
щоб  окремо  –  ЖИТИ!
перше,  
чим  двері  навік  зачинити,  –
встиг  усе  зруйнувати,
з  жадібності!
і  мізерного  звинувачення:
все  –  облаяти…

замість
гідно  сказати,  
щось  на  кшталт:
забувай!  –
доНЕпобачення…)  

мовчки  вмирала  собачка…
лишень  її  тіло,
дрібно-дрібно  ніби  тремтіло,
ніби…  рухалося  саме  в  собі…
ніби,  з  калюжі  брудного  світла
втекти  хотіло…
а  може  воно
бігло  вже  
теплим  і  ситим,
веселим  собачим  раєм?..

звідки  ми  знаєм…

що  стояла,  дивилася,
переймалася  –
мова  тут  не  про  те:
виявилось,  що  вмирання,
заняття  таке…
природно-просте…
як  робота,  
що  має
свого  часу  зробитися  –  
і  по  тому…

собачка  вмирала…
а  я  –  обкрунулася  на  підборах
і  пішла  додому…

а  далі?..

для  чого  ж  так  достеменно
фіксувати  вмирання  того  
деталі?

я  --
не  прихильниця  смерті…
на  похорон  не  піду,
а  як  піду  –  не  заплачу:
така  людина…

але!..
як  настане  моя!  Година,
поможи,  Боже,
з  такою  ж  
Гідністю  вмерти,
як  ота  
Благородна  душа  собача…
невинна


Додав: LedyDelfin (12.09.2012) | Автор: © Валентина САВЕЛЮК
 
Розміщено на сторінці: Життя..., Савелюк Валентина

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2765 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 

Ключові (?): достоїнство, газон, собачка, Тіло

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 oduvan4ik • 14:21, 12.09.2012 [Лінк на твір]
Непросто зберегти гідність,коли емоції беруть верх...Дуже вдала ідея твору.Сильний вірш,вражаючий... 91_smile-2 91_smile-13 table-9
avatar
2 LedyDelfin • 16:07, 12.09.2012 [Лінк на твір]
тут, люба Наталю, уже не про емоції йдеться... а про смерть... там емоції не важать...
дякую Вам за позитив... yes
avatar
3 Asedo1949 • 18:27, 12.09.2012 [Лінк на твір]
Якщо вже мова зайшла за смерть, то нас тисячоліттями нею лякали, та й духовенство продовжує лякати і ми не можемо собі уявити, що смерть - це те ж народження, адже для другого світу в який ми переходимо - ми народжуємося, правда, не тілесно, а духовно, а може й.... але тут ще стільки загадок.... Твір дуже сподобався! 55555
avatar
4 Roksa • 06:18, 13.09.2012 [Лінк на твір]
Мені згадалося, як моя сестpичка(ще малою зовсім була) питалася за кожну собачку на вулиці: "А де її мама?"
і поки не знайшли для собачки іншу собачку -маму- це була ціла трагедія...
Знаєш, Валю, ти так багато про що сказала в цьому творі.
Часом здається, що найстрашніша істота на землі- це людина, адже стільки всього за нею. А собака у гармонії з природою. За нею навіть лихослів"я немає.
То значить, що? може людство у якийсь момент свого розвитку пішло не тою стезею? А може: чим вищий розвиток- тим більша спокуса і т. д.
Дай Боже нам крихту тієї гідністи......
avatar
Стільки відразу думок і асоціацій виникло після прочитання - і про людей, і про собак (яких на своєму віку стрічала також доволі, бо у нашій родинній садибі у всі часи проживало багато собак). У мене був свій улюбленець, якого ніколи не забуду, це був він - Бім, біла лайка з чорними вушками, дожив у нас до старості, пригадую, що я у дитинстві, маючи на вулиці лиш двох діток (не вродило більше) часто розмовляла з Бімом про свої серйозні дитячо-юнацькі проблеми, він завжди уважно слухав, лизав мої руки і глибоко-рідно дивився у вічі, вірнішого друга у мене не було довгі роки... А на старість свою собачу захворів на епілепсію... в останні свої часи часто втікав з дому, аби ми не бачили тих приступів, а потім одного разу довго тулився до мене з такими тужливими і повними любові і сліз очима, після чого втік з подвір'я і його ніхто більше ніколи не бачив... часто приходив до мене лиш у снах і ми з ним розмовляли про життя...
Пам'ятаю ще одну ГІДНУ СМЕРТЬ на своїх руках, та про це колись іншим разом...
Дякую, Валю, за ці теплі спогади! А суть вірша така мені до болю зрозуміла...


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz