Чт, 28.11.2024, 06:09
Меню сайту
Категорії каталогу
Дуб Сергій [7]
Поезія Сергія Дуба
Архипенко Володимир [36]
Фінько Сергій [1]
Афанасьєва Вікторія [9]
Морозенко Марія [3]
Матвійко Катруся [112]
Мручківська Леся [5]
Анархист [18]
Медведчук Анастасія [1]
Кухарчук Анна [4]
********* [1]
Багрянцева Олена [1]
Поезія Sanyo [7]
Дудник Ольга [26]
Романцова Богдана [3]
Камінська Вероніка [1]
Кравчук Леся [4]
Приходько Дар`я [20]
Вітер Юрко [1]
Кобюк Юлія [1]
Більченко Евгенія [4]
Ганенко Тамара [54]
Жужупал Марія [11]
Малігон Анна [16]
Степанова Анастасія [6]
Блакитна Альона [5]
Антонюк Антон [8]
Демків Михайло [14]
Горбата Людмила [12]
Криворученко Юрій [7]
Харенко Тимофій [4]
Соловйов Руслан [19]
Високий Олександр [9]
Палкіна Рішка [5]
Луніч Мірра [2]
Оксана (Myrka) [55]
Давиденко Іван [728]
Мороз Галина [216]
Коломійчук Людмила [32]
Шинкарук Ірина [1]
Савелюк Валентина [219]
Олесь Розхристана Душа [7]
Філіппов Костянтин [11]
Селена [20]
Vogneslava Svarga [3]
Величанська Вікторія [5]
Копилова Світлана [4]
Гондюл Сандра [8]
Роговенко Олена [13]
Книр Володимир [276]
Черняхівський Анатолій [146]
Завадський Олег [50]
Мончак Маріанна [6]
Шевчук Галина [1]
Педан Тетяна [3]
Попелюшка Валентина [18]
Буйницька Олена [5]
Альохіна Олена [5]
Чорний Петро [1]
Расходова Валерія [7]
Нечитайло Михайло [7]
Лященко Олеся [3]
Ковалевська Аніта [3]
Абакумова Світлана [13]
Олександр (аовпоет) [1]
Городинець Сергій [1]
Карачій Михайло [4]
Вирова Наталія [3]
Щербина Микола [12]
Литвиненко Сергій [3]
Голик Аліна [10]
Цирульніков Ігор [3]
Кобиляков Олександр [39]
Partus [3]
Володимиров Володимир [1]
Пазиченко Світлана [7]
Таргітай Іван [3]
Артишук Марія [13]
Попова Марія [3]
Сушко Марина [2]
ПЕРЕМОГА [18]
Безіменний Станіслав [97]
Василенко Анатолій [9]
Королева Гір - Клавдія Дмитрів [13]
Опитування для Вас:
Де Ви друкували поезію?
Всего ответов: 421

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Київщини категорії та розділи української поезії, українська проза Мручківська Леся
 

ТОЙ, ХТО... (проза)

ТОЙ, ХТО…

У вологих сутінках чути слова, схожі на амфібії, аморфні і безособові, важкі і пухкі, ніби вата. Отакі ватяні кульки набиваються у вуха, у рота, поступово затискають у цупкі м’які тенета так, що неможливо і мовити, неможливо продертися крізь їхню ніжну нав’язливу присутність. Вже нема як говорити, слухати, дихати. Геть усе єство запорошене ватяною грудою. Аж давить. Давить-давить. Захлинається повітря у грудях. Його раптово не вистачає. Тому чорніє ув очах. І летять блакитні метелики, немов би на світло нічного ліхтаря. Запорошена голова аж до запаморочення. А що то? Лише слова-слова… Зайві-зайві, ніби не краща за них тиша… Особливо за такі слова. Вона починає галюціонувати під цей принадний голос. Давно не розбираючи змісту, Вона вже й не хоче його. Дідько з ним! Зміст – змістом, якщо Той, Хто говорить ще тримає логічного ланцюга. Най тримає! Ніби собака, він щось хоче, але сказати, а більше того – бути зрозумілим – йому несила. Вона вже нічого не чує. Ховається у светр. Раптом згадує, що на вулиці зовсім холодно, і жодні слова, навіть такі пухкі і ватяні, як оці, не здатні зігріти. Вона раптом починає ненавидіти Того, Хто говорить. Вона раптом збайдужіла до ватяних порухів повітря. Холодно! Адже так холодно! А Вона, маленька і ледь одягнена, мусить тонути у ватяній безвісті серед чорного двору наодинці із Тим, Хто говорить, і боятися перервати його ватяну – чи вже скловатяну (?) промову. То ні! Нехай там що! Най ображається! Вона раптово відривається від ватяного кодла, що вже сягає розміру дитячого майданчика (стільки наговорено зайвого!), і йде, йде… Як добре ходити – відчуває із радістю. А той, Той, Хто говорить розгублено дивиться їй у слід. Він раптом щось починає розуміти. Замовкає. Вона повільно підіймається сходинками на свій поверх. Обережно (чомусь надзвичайно обережно), напевно, щоб не помітив (хоча, це вже не має аж ніякого значення), позирає крізь віконце у двір. Той, Хто говорив, перетворений на Того, Хто мовчить, продовжував мовчати і стояти на тому самому місці. Ватяні кульки трохи розпорошилися по майданчику, літають, легкі і невагомі, підхоплені холодним вітром. Раптом з’являється жаль до Того, Хто стоїть у дворі серед цих невагомо-легких ватяних кульок. Хочеться повернутися, торкнути його за плече так легко, як можуть торкнути ті кульки, які щохвилини тануть, тануть, немов хмарки літньої днини… сказати щось тепле, не ватяне, сонячне, яскраве. Вона вже шукає тих слів: коротких і зрозумілих, коротких і великих водночас. Однак, раптом щось змінюється у виразі обличчя Того, Хто вже довгий час стоїть мовчки, і він вже не викликає почуття жалю. Вона здогадується, що її побачили. Робиться соромно. Чому б не піти без сентиментів? І сходами-сходами-сходами,… залишаючи позаду Того, Хто вже ніколи не буде поруч неї.



Другие материалы по теме

Додав: virchi (07.10.2007) | Автор: © Мручківська Леся
 
Розміщено на сторінці: Проза, Мручківська Леся

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3761 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
avatar
1 shetamara • 15:31, 11.10.2007 [Лінк на твір]
У авторка дуже добре володіє українською мовою, має хист до написання прози, влучно вживає метафори та порівняння. Мені сподобався цей твір!
avatar
2 lyubyk • 19:49, 13.05.2008 [Лінк на твір]
Meнi тeж спoдoбалoся "твoрiння" Лeсi,гарний пoчатoк:У вологих сутінках чути слова, схожі на амфібії, аморфні і безособові, важкі і пухкі, ніби вата. Отакі ватяні кульки набиваються у вуха, у рота, поступово затискають у цупкі м’які тенета так....
avatar
0
3 spydut • 18:51, 22.07.2021 [Лінк на твір]
Позаду залишати спогад , щоб завтра у надіях далі йти .


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в словах пана Бутусова - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz