Вишенський Станіслав Олександрович (*24 серпня 1944) — український поет, приналежний до «Київської школи». Автор таких збірок віршів, як «Симфори», «Світотвір», «Альта», «Колекція снігів», «Синус покутя», «Перевтомлені скафандром» та ін. Двоюрідний брат математика Володимира Вишенського.
Одна з поезій
ІМІТАЦІЯ ТВЕРДОЇ ВІРИ
ся домівка повернень життя
тіні – стіни без м’язів цементу
розсипається острів пожежі
де зникають контрольні події
й непобачення стежить Тобою:
врожаї – вони сняться без себе
таємницею ніш що лякали
полюсами відлунь
що обидва 
... Читати далі
Васи́ль Володи́мирович Барладя́ну (* 23 серпня 1942, Шипка Григоріопольського району Молдови — † 3 грудня 2010, м.Одеса) — український історик мистецтва, поет, журналіст та політичний діяч. Професійний румунознавець. Політв'язень у часи СРСР (1977–1983).
Ні́на Миха́йлівна Бурми́строва (*23 серпня 1947, Ішимбай) — російськомовна українська поетеса.
Сергі́й Ві́кторович Жада́н (* 23 серпня 1974, м. Старобільськ) — український письменник, поет, перекладач, громадський активіст. ... Читати далі
Га́йворонська Га́нна Андрі́ївна (сестра Філомена) — українська поетеса, греко-католицька черниця.
Одна з поезій
ЛУГАНЩИНІ
Луганщина! Світанок України!
Земля життя мого й моїх батьків.
Державо юності,
У світі ти єдина
У плахті із лісів, полів і нив.
Озвучена козацькими піснями
І підперезана, мов поясом, Дінцем,
Як мати добра, ти завжди над нами
Схиляєшся стривоженим лицем.
Мене Донбас виховував, мов панну,
На кряжах загартовував крутих,
І я Луганщині виспівую осанну,
Вустами соняхів цілую золотих.
В степах безмежних вчилася дзвеніти,
Мов жайвір, що торкає дзвін крилом,
Цю землю шанувати і любити
І сивіти донбаським полином.
Зерно й вугілля. Териконів шати,
Лісів соснових шепіт на зорі, -
Отут мене ходити вчила мати,
Орали Дике поле лугарі.... Читати далі
Володи́мир Анто́нович Ґадзі́нський (псевдоніми — Йосиф Гріх, Оскар Редінг, Трильський; * 21 серпня 1888, Краків — † 11 серпня 1932, Одеса, Українська РСР, СРСР) — український поет, прозаїк, критик, публіцист, літературознавець, журналіст, перекладач. Один із зачинателів «наукової» поезії в Україні. Член «Гарту», ВУСППу.
Дмитро́ Дми́трович Кре́мінь (21 серпня 1953, с. Суха Іршавського району Закарпатської області) — поет, публіцист, есеїст, перекладач, лауреат Шевченківської премії. Член Національної спілки письменників України (1979), Асоціації українських письменників (1997), Асоціації естрадних діячів України (1999). Батько українського політика та науковця, голови Миколаївської обласної ради з 25 лютого 2014 Тараса Креміня.
Із творчості
А де ж те скіфське золото?
В землі
справдешня золота ріка розлита,
чи відвезли у безвість кораблі,
грузькі трієри ольвіополіта,
просяяні пластини золоті
та пекторалі сонячну осяяність?... Читати далі
Мико́ла Іва́нович Бучко́ (*19 серпня 1948, Удич) — український поет.
Уривок з поеми
Либонь, пора.
Таки пора збиратись…
Межа
земного й неземного:
ні віршувать,
ні малювать…
ні мовить…
Вчора коротко, недовго
вітали друзі…
День народження…
Не розмовляти
лікар радив строго.
Дарунок — жменька слів
терпких,
зажурених…
Нікого поруч.
Можу говорити
Тільки сам з собою —
Поки ранок
двері не відчинить
на той світ…
Понад Летою бездонною…
до Бога…
Олесь (Олександр) Васильович Донченко (* 19 серпня 1902, с. Великі Сорочинці Полтавської області —†12 квітня 1954, м. Лубни Полтавської області) — український радянський поет, прозаїк, ка
... Читати далі