В розділі матеріялів: 1021 Показано матеріялів: 641-660
Сторінки: « 1 2 ... 31 32 33 34 35 ... 51 52 »
Радіють стежки і дороги.
Ісус Христос у гості йде.
З’їде родина і всі з Богом
До столу стануть. Все вже є.
Вареників смак у кімнаті.
Яличка теплим світлом б’є.
На столі обрус, сіно в хаті
І з просфоркою батько йде...
Ми діти світа і гріха. Ми діти чорної змії. Здобутки предків і свої Не несемо у майбуття.
У сні, в український рай
Зайшов Святий Миколай.
Президента він відвідав.
Каже: - Сядь, буду сповідав.
Так хочеться. Так хочеться Бути в своєму небі, Де всі святі ведуть життя Й допоможуть в потребі.
Наше життя тут на землі, Це лишень вогник у всесвіті,
У вікно гляну, а там грудень Інеєм сидить на саду. Тихо приснув, лиш вітер будить Наче сніжинку молоду.
Іти й не вертати, Лиш бути десь там... Чи нам сестро, брате Правд гідність топтати, Що предкам як святість? Не нам!
В Тебе мудрість не обнята. Усе те, що Ти сотворив Весь час має свою святість, Вічний Боже - Тобі спів.
Ми Божі діти, Коли з Богом не дуже Легше грішити Забувши Ісуса Дають профіти Ті якім ти служиш Я хочу жити Не хочу до гріха.
Світ без гріха Співає веселі пісні І життям він В краще майбуття лине Ми на шляхах Або німі або сумні Хоч грає дзвін Ми весь час на колінах
Слава Тобі Боже За добро Твоє. Добро в світі є. Краще бути може.
Шукав тебе в написаних рядках. Шукав на дорогах, вели в нікуди. Дивився в небо. Вимолював - Прийди! І ти прийшла і не лишень у снах.
Вікно. Свіча. Вогник грає. Я молюсь за брата гріх. За душі, що певно в раю... А мільйони було їх.
Господь все бачив. Добре знає
Опльованих, що десь під тином
Лежать як колись і конають...
Яка є Або яка Буде віра моя Коли я Малесенька істота Богом створеного світа Міркувати почну Божу справедливість І буду молити Його Щоб так було Як це зродилось В моїй уяві
Маленька ще, а своє знає. Очі у неї як зірки. Як любо рідною співає... Вікном влітають її сни.
Говориш з вітром Чуєш спів Дивишся в небо Де воно Співаєш дітям Твоїх слів Не розуміють От і що
з синьо золотим не ідіоти це люди що вели вперед це патріоти йдуть боротись у них слово не кулемет
Чув, на лемківській землі Сидять сумні журавлі І не хочуть відлітати В чужі хати.