Три ангели спускалися із неба.

Три демони виходили із пекла.

І ти стояв. І йшли вони до тебе.

І час спинивсь. І сонце враз померкло...

Шість тисяч п’ятдесят

четвертий раз

заглядаю до себе в душу.

Завтра буде ювілей...і знову

зі змінами.

Жук зжер бджолу

Жаба жваво живиться

Вуж жує жабу,

Що жваво живиться жуком,

Що зжер бджолу.

Життя...

У ніч таку я мов від себе вільна
Єство гріховне лине від вікна
Кудись увись: то стрімко, то повільно,
І я одна у Всесвіті, одна!

Тікає кіт, ховається собака,
Ти дивишся, лякаєшся очей,
А я сміюсь, читаю дивні знаки
І знову йду у темряву ночей.

Тріпоче вітер довгі мідні коси,
А я сміюсь. Скажений маю сміх.
Не холодно мені, хоча вже пізня осінь.
Я знов грішу. Пекельний маю гріх.

А вранці повертаюся додому.
Мовчиш ти, мов нічого не було.
Лиш притискаєш міцно, як в судомах.
По тілу розливається тепло.

Сьогодні я літала десь у Відні
І стукала у вікна королю.
Ти здогадався, милий, що я – відьма,
Але тебе всім серцем я люблю!