Віра
Йде плачучи мати закуреним полем,
Шукає синочка, кровинку свою,
Але вже живого не знайде ніколи,
Бо він за Вкраїну поліг у бою.
Ступає на землю, що кров’ю залита,
І дивиться пильно на мертві тіла –
Розстріляні хлопці лежать, наче сита...
Та рідну дитину і тут не знайшла.
А син її плаче і стогне від болю,
„Ой мамо, рятуйте!” Та мати не йде,
Не знає, де син, і все ходить по полю,
А німець людину на розстріл веде...
Війна вже скінчилась, вертають солдати,
І бачать, як жінка самотньо стоїть,
В очах її сльози, бо жінка ця – мати,
Яка все ще вірить синочка зустріть...
Другие материалы по теме
Додав: К@труся (18.02.2008)
| Автор: © Катерина Матвійко
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА